636. ПРИСЫЛАТЬ >>> (присилати); (надсилати)

«Лист — це не просто аркуш паперу, а дотик душі, що знайшов шлях через відстань».

🔹 Вступ

Московське присылать охоплює обидва значення:
відправлення чогось (посилку, матеріал, лист) і направлення когось (кур’єра, посланця).
Українська мова розрізняє ці відтінки за допомогою двох точних дієслів —
присилати (розмовно, звичайно про людей)
та надсилати (нейтрально, часто про речі, повідомлення, документи).
Це розмежування дає змогу точно передати і спосіб, і мету дії.

✦ Уточнені тлумачення з прикладами вживання

ПРИСИЛА́ТИ — направляти кого- або що-небудь кудись, з певною метою.
Приклади:
– Кур’єра присилають до редакції щоп’ятниці.
– Мати прислала сина з гостинцями.

НАДСИЛА́ТИ — посилати щось поштою, електронною чи іншою дорогою; відправляти з певною метою.
Приклади:
– Надсилати документи до установи.
– Надсилати вітання друзям.
– Автори надсилали свої твори на конкурс.

✐ Коментар до українських відповідників у реченні

Дієслово присилати вживається як щодо людей (прислати кур’єра, майстра, делегата), так і щодо неживих предметів (прислати посилку, примірник книжки, відповідь).

Однак у нормативному сучасному вжитку дієслово надсилати частіше використовується для передавання неживих або абстрактних об’єктів — матеріал, документ, лист, інформацію.

Тому в цьому реченні реалізовано природний для української мови стилістичний розподіл:

кур’єра присилають,

матеріал надсилають.

Це не суворе правило, але поширена й рекомендована норма в літературному мовленні.

✧ Сталі словосполуки

надсилати лист / повідомлення / матеріал

присилати кур’єра / делегата / гостя

надсилати поштою / електронною поштою

✍ Поради

У діловому чи офіційному стилі перевагу має надсилати.

У розмовному мовленні та художньому контексті природно звучить присилати.

Для позначення дії «відправити фізично когось» уживайте лише присилати.

Таблиця 636А  ⚠  Типові помилки

📊 Порівняльна міні-таблиця 636Б

☝ Пояснювальна примітка

У сучасній українській мові дієслово присилати має дещо розмовніше, більш «живе» звучання, тоді як надсилати є стилістично нейтральним і широко вживається в офіційних текстах, діловому та електронному листуванні.

Водночас обидва дієслова є нормативними й можуть уживатися зі щонайширшим спектром об’єктів (і з «кого», і з «що»).
Стилістичне розрізнення цих форм — це природний механізм української мови, що дозволяє уточнювати зміст і уникати одноманітності, не копіюючи автоматично московські моделі.

✅ Висновок

Московське присылать в українській мові реалізується двома основними способами:

у живому, неформальному контексті → присилати;

у нейтральному, діловому або поштовому контексті → надсилати.

Так мова м’яко розмежовує «живий рух людини» і «технічний процес передачі»,зберігаючи точність, виразність і природну милозвучність.