616. ПРИВЫКАТЬ >>> (звикати), (призвичаюватися)

Дієслово привыкать у сучасній українській мові має два основні відповідники — звика́ти й призвича́юватися, які виражають схожі процеси адаптації до умов, звичок або поведінки, але відрізняються стилістичним забарвленням.
Звика́ти — це природний, нейтральний і найчастіше вживаний відповідник, тоді як призвича́юватися має відтінок книжності, урочистости або тривалости процесу.

✦ Уточнені тлумачення з прикладами вживання

Звика́ти — набувати звички до чогось, ставати звичним до певних умов, обставин, людей тощо.

Приклад: Дитина швидко звикає до нової школи.

Призвича́юватися — процес пристосування, адаптації до чогось, набуття певних навичок або манер поведінки.

Приклад: Людина поступово призвичаюється до міського ритму життя.

✐ Коментар до українських відповідників у реченні

У цьому реченні поєднано обидва природні відповідники:
звикав — передає побутове, загальне пристосування до життя в новому місці;
призвичаювався — підкреслює поступове освоєння культурних і поведінкових особливостей.
Такий паралелізм дозволяє відчути нюанс між звичкою як станом і звичаю як культурним явищем.

✧ Сталі словосполуки

звикати до нового місця / шуму міста / роботи

призвичаюватися до чужих порядків / до армійського життя / до нових правил

важко звикнути / не можу призвичаїтися

✍ Поради

У побутовому стилі частіше вживайте звика́ти.

У наукових, офіційних або художніх текстах доречніше призвича́юватися.

Для завершеної дії використовуйте доконані форми: звикнути, призвичаїтися.

Порівняльна міні-таблиця 616А

☝ Пояснювальна примітка

У розмовній мові поширене слово привикати, але воно є ненормативною формою.
Воно походить від калькування московського привыкать і не належить до літературної української норми.
Належна форма — звика́ти або призвича́юватися, залежно від контексту.

🟩 Я вже звик до цього міста.
🟦 Він поволі призвичаюється до нових порядків.

✅ Висновок

Обидва дієслова — звика́ти й призвича́юватися — правильні, але вибір залежить від стилю та глибини значення.
Звика́ти — природний, щоденний процес звикання;
призвича́юватися — свідоме або поступове пристосування до нових умов чи правил.
Форма привикати є застарілою й недоречною в сучасній літературній мові.