597. ПОТУПЛЯТЬ >>> (понурювати, похнюплювати); (потуплювати)

Московське потупля́ть є недоконаною формою дієслова потупить, тобто позначає повторювану або тривалу дію — «опускати очі (погляд, голову) час від часу, у певних ситуаціях».

В українській мові відповідно вживаються недоконані форми:

поту́плювати — опускати очі, погляд;

пону́рювати / похню́плювати — нахиляти голову, ніс, виражаючи сум чи сором.

Як і в розділі 596, українська мова зберігає чітку межу між рухом очей (потуплювати) і рухом голови, постаті (понурювати, похнюплювати), проте додає ще один важливий відтінок — тривалість і несміливість руху.

✦ Уточнені тлумачення з прикладами вживання

поту́плювати
→ Повторювано або несміливо опускати очі, спрямовувати погляд донизу; зазвичай від ніяковости чи сорому.
🔹 Приклади:
– Потуплювати очі, коли хтось звертається.
– Учень стояв і потуплював погляд у підлогу.
– Вона потуплювала очі, слухаючи похвалу.

пону́рювати / похню́плювати
→ Тривало нахиляти або схиляти голову, ніс, виражаючи смуток, розгубленість, покору чи пригнічення.
🔹 Приклади:
– Понурювати голову від прикростей.
– Похнюплювати ніс після докору.
– Він понурював плечі, немов під вагою провини.

✐ Коментар до вживання українських відповідників у табличному реченні

У цьому прикладі три українські дієслова не лише перекладають московське потуплять, а й розкривають внутрішній розвиток емоційного стану персонажа:

понурював голову — перший, мимовільний рух пригнічення; легкий жест покори чи ніяковости;

потуплював очі — зовнішній прояв сором’язливости; герой уникає прямого погляду;

похнюплювався — завершальна фаза: повна зніченість, розгубленість, емоційне «згасання».

Таким чином, українська мова передає три градації одного стану — від зовнішнього руху до внутрішнього переживання, тоді як московське потуплять узагальнює це все одним словом.

💡 Отже, у подібних контекстах дієслова понурювати, потуплювати, похнюплювати можна розглядати як лексичний ланцюжок — від легкого виразу ніяковости до глибокого емоційного занурення.

✧ Сталі словосполуки

поту́плювати: потуплювати очі, потуплювати погляд, потуплювати очі в землю.
пону́рювати / похню́плювати: понурювати голову, понурювати плечі, похнюплювати ніс, похнюплювати голову від сорому.

✍ Поради

Для опису очей, погляду, сором’язливости → уживайте поту́плювати.

Вона потуплювала очі, не наважуючись глянути просто.

Для опису пози, пригнічености, розчарування → пону́рювати або похню́плювати.

Учень понурював голову, слухаючи догану.

Уникайте механічного калькування «потупляти голову» — це не властивий українській мові зворот.

⚠  Типові помилки

❌ потупляти голову → ✅ понурювати голову / похнюплювати голову.
❌ похнюплювати очі → ✅ потуплювати очі.
❌ потупляти погляд від сорому → ✅ потуплювати погляд від сорому.
❌ опускати погляд соромливо → ✅ потуплювати погляд соромливо.

Порівняльна міні-таблиця 597А

☝ Пояснювальна примітка

Дієслова потупить і потуплять у московській мові мають однакову семантичну основу, але розрізняються видом (доконаний ↔ недоконаний).
В українській мові збережено цю різницю за допомогою пар:
поту́пити — поту́плювати,
пону́рити — пону́рювати,
похню́пити — похню́плювати.

Натомість опустити / спустити (опустить / спустить) — не переклад цього слова, бо вони позбавлені емоційного забарвлення.

❌ «потуплять глаза» → не опускати очі, а ✅ потуплювати очі.

✅  Висновок

Московське потупля́ть виражає тривалу або повторювану дію опускання очей чи голови.
В українській мові це передається кількома словами, залежно від змісту:

поту́плювати — опускати очі, погляд від ніяковости;

пону́рювати / похню́плювати — опускати голову, ніс від смутку чи сорому.

На кого падав погляд учителя, той одразу понурював голову і, соромливо опускаючи вії, потуплював погляд.

Ця диференціація робить українську мову точнішою та глибшою в описі психологічних станів, де московська користується єдиним дієсловом потуплять.