553. ПОКОРНЫЙ >>> (покірливий)); (покірний)

Московське покорный має в українській мові два майже тотожні, але стилістично відтінені відповідники — покірний і покірливий.
Обидва описують людину, що схильна слухатись, не противитися, не сперечатися, але різниця між ними полягає у виразності та поетичності:

покірний — слово більш уживане, нейтральне;

покірливий — м’якше, образніше, має емоційно-художній відтінок.

✦ Уточнені тлумачення

покірний — той, хто завжди підкоряється, не суперечить, слухняний; виконує волю когось іншого; лагідний у вдачі.

покірливий — синонім до «покірний», але має поетичне забарвлення: «схильний до покори», «здатний легко скорятись».

✐ Коментар до речення (Таблиця 553)

Тут покірливою підкреслює лагідність, м’яку покору й спокійну згоду жінки з долею.
А у прислів’ї покірне телятко дві матки ссе (покірне телятко й від чужої матки молока нап’ється) слово покірне передає узагальнене народне спостереження: смиренна поведінка іноді допомагає здобути більше.
Обидва прикметники — питомі українські слова, які зберігають відтінки м’якості й делікатності, на відміну від різко знеособленого «покорный».

✧ Міні-набір сталих словосполук

покірне телятко дві матки ссе — народне прислів’я про вигоду слухняності;

покірна доля — смиренне прийняття обставин;

покірний учень / син / служник — той, хто слухняно виконує накази;

покірливий погляд — лагідний, несупротивний, м’який.

✍ Поради з уживання

У побутовому чи офіційному мовленні частіше вживають покірний.

У художньому тексті чи поезії природніше звучить покірливий.

Уникайте кальки смиренний у значенні «покірний» — в українській це слово має переважно церковно-етичний відтінок («смиренний духом»).

Таблиця 553А                                               ⚠ Типові помилки

📊 Порівняльна міні-таблиця 553Б (схема-шпаргалка)

☝ Пояснювальна примітка

Слова покірний і покірливий є не запозиченнями, а питомими українськими прикметниками з однаковим коренем кор-, пов’язаним із «коритися».
Вони зберігають відтінок лагідності, тоді як московське покорный у певних контекстах може мати жорсткіший відтінок «підлеглості» чи «рабської покори».

✅ Висновок

Українські слова покірний і покірливий охоплюють як внутрішню рису характеру (готовність слухатись, не чинити опору), так і поведінковий вияв лагідності.
Вибір між ними залежить від контексту: покірний — нейтрально-описовий, покірливий — емоційно-художній.
Відтак українська мова дозволяє передати не просто «покору», а її відтінки: лагідну, природну або вимушену.