212. ИСКЛЮЧИТЕЛЬНЫЙ >>> (виключний); (винятковий)

У московській мові прикметник «исключи́тельный» має два основні значення:

               1. Той, що належить лише одній особі, предмету, ситуації — единственный, исключаемый из общего порядка (исключительное право, исключительные условия);

      2. Незвичайний, особливий, надзвичайний — особенный, выдающийся (исключительный талант, исключительный случай).

В українській мові ці значення передаються двома чітко відмежованими прикметниками:

• ви́ключний — той, що належить лише комусь одному, не поширюється на інших;
• винятко́вий — той, що є незвичайним, рідкісним або особливо важливим.

☝ Примітка:

• ви́ключний → «єдиний, спеціально призначений, обмежений у доступі» (право, повноваження, компетенція);
• винятко́вий → «особливий, що становить виняток, надзвичайний» (характер, випадок, значення, талант).

Поради з вживання:

• Вживайте ви́ключний, коли йдеться про юридичну або інституційну унікальність (право, повноваження, зона, статус).
• Вживайте винятко́вий, коли описуєте людей, якості, ситуації, значення, що є незвичайними або особливо важливими.

Типові помилки:

• Виняткове право доступу  → Виключне право доступу
• Виключна людина в історії  → Виняткова людина в історії

Літературний приклад:

Виняткова сила її голосу поєднувалася з виключним правом представляти край на міжнародному фестивалі.

Висновок:

Значення слова «исключи́тельный» в українській мові розділяються на два стилістично й семантично точні прикметники — ви́ключний і винятко́вий, що дає змогу точніше відображати як формальні, так і емоційно-оцінні відтінки.