199. ИГРА >>> (гра); (грання)

У московській мові іменник «игра» може стосуватися:

• змагання, дії, забави — у спорті, театрі, побуті;
• музичного виконання — гри на інструменті або музичного супроводу.

В українській мові ці значення передаються двома окремими іменниками:

• гра — коли йдеться про змагання, виставу, розвагу;
• грання — коли йдеться про гру на музичних інструментах.

Це дає змогу уникати стилістичних та смислових плутанин.

✍  Уточнені тлумачення українських відповідників:

🔹 гра

1.    Дія за значенням грати: участь у спортивному змаганні, сценічній дії, дитячій забаві тощо.

2.    Вид дозвілля, процес взаємодії у межах певних правил.

🔹 грання́

1.    Музичне виконання — дія, коли хтось грає на інструменті.

2.    Використовується як віддієслівний іменник від грати (на інструменті).

⚒ У стилістичному плані гра — загальне, нейтральне слово,
а грання — стилістично точне у музичному контексті (може звучати трохи формально або описово).

Поради з вживання:

• Вживайте гра — для всього, що стосується змагань, театру, ігор.
• Вживайте грання — коли йдеться саме про виконання музики, або гру на інструменті.
• Якщо хочете уникнути повтору «грати – гра» — «грання» буде ідеальним варіантом.

Типові помилки:

• Уживання «гра» в музичному контексті: гра музик → грання музик.

Літературний приклад:

Їх зустріли вінками й гранням троїстих музик — свято вдалося на славу.

Висновок:

Значення слова «игра́» в українській мові розділяються на два самостійні іменники — «гра» та «грання», що дозволяє точно й стилістично чисто перекладати й уникати зміщення смислів у фразах, де йдеться і про спорт, і про музику.