157. ЗАЗВЕНЕТЬ >>> (забриніти); (задзвеніти); (задзеленчати)

Пояснення:

Слово "зазвенеть" у московській мові має один корінь, але в українській розгалужується на три повноцінні відповідники, кожен з яких має:

• інше джерело звуку,
• відмінну емоційну й звукову характеристику,
• свою стилістичну нішу.

Слово "зазвенеть" — це приклад звуконаслідувального дієслова, яке передає початок звучання — короткий дзвін, дзенькіт, бриніння.
В українській мові існує кілька точних відповідників, що передають різну природу джерела звуку:

• забриніти — лагідний звук: струна, скло, голос;
• задзвеніти — чіткий, чистий дзвін: дзвоник, келих;
• задзеленчати — дрібне, глухе дзеленчання: ланцюг, метал, інструменти.

Кожне з цих слів має стилістичну та звукову автономію, і це наочно демонструє багатство української звукообразної лексики, яка точніше передає джерело й емоцію звуку.

Коментар до речення (Таблиця 157)

• забриніла — м’який струнний звук гітари;
• задзвенів — чіткий короткий сигнал дзвоника;
• задзеленчали — металеве дзеленчання ланцюгів (від вібрації або руху воза).

Коли що вживати:

• забриніти — м’який звук (голос, струни, скло, ріка).
• задзвеніти — чіткий і чистий звук (дзвоник, кришталевий келих).
• задзеленчати — металевий, тремтливий (ланцюг, ключі, вози).

Типова помилка:

Забринів дзвоник на уроці
Задзвені́в дзвоник на уроці

Літературний приклад:
Іще не встигли шибки забриніти на вітрі, як уздовж вулиці задзеленчали вози — й розірвали село на дві половини.

Висновок:

Слово "зазвенеть" має три точні українські відповідники, що чудово передають початок і характер звуку. Така гнучкість української мови дає змогу краще розрізняти джерело, виразніше передавати слуховий ефект.