143. ЖУРЧАТЬ >>> (дзюрчати); (дзюркотати, дзюркотіти)

Слово "журчать" у московській мові — звукове, живе і мальовниче, але, на відміну від української, не має чітких відтінків за інтенсивністю звучання.

Українська мова розрізняє ці відтінки:

• дзюрчати — м’який, спокійний, рівномірний звук (джерело, струмок);
• дзюркотати / дзюркотіти — звук динамічніший, енергійніший, частіший (краплі дощу, потік, вода з ринви).

Це чудовий приклад, коли одне слово московською розкривається кількома точними і стилістично виразними відповідниками українською. Лексична гнучкість української дозволяє краще створювати образ, динаміку та інтонацію опису.

Коментар до речення (Таблиця 143)

• двічі реалізує слово "журчать" у московській версії — як спокійний і як інтенсивний звук;
• передає образність, поетичність і звукопис;
• лексично і стилістично демонструє точну відповідність українських слів: дзюрчати (тихо, лагідно) та дзюркотіти (швидше, енергійніше)

Поради щодо вживання:

• Уживайте «дзюрчати», коли описуєте лагідний звук води: джерело, потічок, струмочок, фонтан.
• Уживайте «дзюркотіти» чи «дзюркотати», якщо звук частий, уривчастий або гучніший: дощ, краплі з даху, потік після зливи.

Типова помилка:

• «Краплі дзюрчали з даху» — не зовсім точно: краще — «дзюркотіли».

Літературний приклад:

Джерело дзюрчало в тиші, краплі дзюркотіли з даху, а в траві ховався тонкий потічок, що шепотів у камені.