138. ЖЕЛТЕТЬ >>> (жовкнути); (жовтіти); (жовтішати)

Слово «желтеть» має високий образний потенціал, адже характерне для опису осені, рослинності, свічок, світла, змін у природі та навіть емоційного тла. В українській мові його відповідники — жовкнути, жовтіти, жовтішати — виявляють стилістичну точність і поетичну виразність.

Жовкнути — літературне, вживається переважно для листя, плодів, трав, часто у зв’язку з природним життєвим циклом або в поетичних образах.

Жовтіти — найбільш нейтральне: вказує на стан або процес набуття жовтого кольору, може вживатися у прямих і переносних контекстах: світло, очі, вогники.

Жовтішати — динамічне дієслово, що виражає зміну стану, поступове наближення до жовтого; воно чудово пасує до описів ранку, світла, настрою.

☝ Саме ця лексична розрізненість робить українську мову точною, чуттєвою і пластичною — навіть там, де московська подає одне слово.

Коментар до речення (Таблиця 138)

• • жовкнуть — природне дозрівання, зміна в листі/плодах;
  • жовтіють — зоровий, м’який ефект — блимають вогники;
  • жовтішає — динаміка світла, що змінюється з настанням ранку.

Поради щодо вживання:

• «Жовкнути» — краще вживати щодо листя, рослин, плодів: «Листя жовкне з кожним днем».
• «Жовтіти» — підходить для опису кольору, що з’являється або вже є: «Вогники жовтіють у пітьмі».
• «Жовтішати» — для динаміки зміни кольору: «Полотно жовтішало на сонці».

Типові помилки:

• Вогні жовкнуть  → жовтіють
• Світло жовкне  → жовтіє або жовтішає

Літературний приклад:

«Десь під лісом жовкли берези, а далі — світанкове світло розливалося по росі…»
(з української прози, стилізовано)