127. ДЯДЯ >>> (дядько, дядьо, дядя); (стрий); (вуйко)

Це одне з тих слів, де розгалуженість родинної лексики в українській мові виступає у своїй повноті. Українська має точні назви для родичів по матері й по батькові (що відсутнє у московській мові), а також окремі слова для ввічливого або побутового звертання, що дозволяє значно точніше передавати соціальні ролі.
Тож «дядя» → стрий, вуйко, дядько —лексично й культурно важливий приклад.

Цікаві факти та пояснення

Слово «дядя» — багатозначне у московській мові і охоплює щонайменше три поняття:

• загальне звертання до чоловіка;
• дядько по батькові;
• дядько по матері.

В українській ці значення розрізняються чітко через три різні лексеми (слова): дядько / дядя, стрий, вуйко. Це чудовий приклад, як одне слово московською має кілька відповідників українською.

У московській мові слово «дядя» має одразу кілька значень — від родичів до форми звертання. Українська мова розрізняє ці поняття, що дозволяє точніше передавати сімейні зв’язки.

Стрий — це брат батька або чоловік батькової сестри.
Вуйко — це брат матері.

А дядько / дядя / дядьо — уживаються як загальне звертання або позначення дорослого чоловіка, що не перебуває у родинних стосунках.

Поради з вживання

 Типова помилка: українці часто вживають слово «дядя» у московській формі в побуті або як кальку в українських контекстах.
➡️ Правильно казати:

• «Мій стрий приїхав із Закарпаття» (а не «дядько по татові»)
• «Вуйко Михайло приніс подарунки» (а не «дядя по мамі»)
• «Дядьку, допоможіть, будь ласка!» — форма звертання до стороннього чоловіка.

 Цікавий літературний приклад:

«А вуйко Петро казав, що ще на Великдень буде сніг!» — (Галицьке село, оповідка з фольклору)

Висновок:

 Отже, це слово чудово ілюструє глибину української родинної лексики та демонструє, як багатозначність у московській може вимагати кількох точних відповідників в українській.