119. ДОТЛЕТЬ >>> (дожевріти); (дотліти)

Слово «дотлеть» є активним у поетичній, художній, публіцистичній мові. Його українські відповідники — «дотліти» та «дожевріти» — є самостійними й розрізнюваними лексемами, кожна з яких передає нюанси значення «дотлеть» залежно від контексту. Це слово входить до кола стилістично вагомих одиниць, де особливо помітне розмежування значень у перекладі.

У мовах часто тління — це не лише фізика, а й метафізика.
У московській мові дієслово «дотлеть» охоплює широке коло значень: від згасання вогню до метафоричного завершення почуття, життя чи часу.
В українській мові маємо дві витончені форми — «дожевріти» та «дотліти», які поділяють цю семантичну нішу, зберігаючи чітке розмежування.
«Дотліти» — про остаточне згасання, занепад або знищення чогось — як матеріального, так і нематеріального.
«Дожевріти» — слово тонше, тепліше, воно говорить про останній жар, відлуння емоцій, залишки світла.
Обидва слова — віртуозні інструменти для тих, хто творить глибокі й емоційні тексти.

 Поради щодо вживання:

• «Дотліти» — вживається:
  • для опису фізичного знищення: «хата дотліла до тла»;
  • як образ завершення чогось: «дотліли останні дні війни»;
  • тільки у 3-й особі: «день дотліває», «вогнище дотліло».
• «Дожевріти» — має виразну емоційну глибину:
  • вживається у художніх, поетичних текстах;
  • можна використовувати метафорично: «дожевріли рештки віри».

Типові помилки:

• Використовувати «дотліти» замість «дожевріти» у випадках, де важлива образність та теплий емоційний контекст.
• Вживати «дотлію», «дотлієш» — граматично неправильно, бо дієслово вживається лише в 3-й особі.

Літературний приклад:

«Дожевріла надія, мов остання вугільна іскра серед ночі...»
— Тут жевріння стає образом теплого згасання, поступового зникнення, але ще з відлунням життя.