Азад Мунаді
Подія 5
У сіруватій кімнаті з мінімалістичними обрисами та меблями було неймовірно пусто. Тільки ліжко, телевізор, дитячий малюнок… і людина.
Червінка, точніше.
Ця кімнатка була відносно маленькою, і це була спальня Лали Гадар, у її космічному дослідницькому кораблі. І зараз ця жінка, майже п’ятдесяти років, із червоною шкірою та маленькими ріжками на голові, сиділа на металевій підлозі. Спиною вона притулялася до ліжка, а очі дивилися угору – на великий екран. Екран, що показував фільм про апокаліпсис. І враховуючи, що жінка безупинно ридала, дивлячись як у сполохах вибухів руйнується планета, цей фільм було добре знято у драматичному сенсі.
– Куди взяти курс, пані Гадар? – запитав через динамік ШІ-штурман.
Найвідоміша космічна дослідниця не відповіла. Бо вона нікуди не хотіла… та і просто нічого не хотіла.
Втім, чогось вона все ж таки хотіла: повернутися назад… хай не на десь сорок років, а хоча б на десяток – тоді, коли вона відправляла тисячі космічних посланців зі своїм записом.
Вона хотіла перезаписати його.
Хай вона б і перетворилася на попіл, але вона хотіла розповісти, що же саме запропонував їй Бог.
Відредаговано: 01.09.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
