Аврора
Вступ
Кіра вже втомилася йти. Мисливці гналися за нею четверту добу, і лише поява «кита» змусила їх відступити. Точніше, помітивши його, вони кинулися втікати. Хто куди. Хоча від «кита» неможливо сховатися. Кіра тоді припустила щосили, але дірка в правому плечі не дозволила бігти з усією силою, та й три доби без сну давали про себе знати. Але Кіра змогла відірватися від мисливців, і зараз практично без сил брела по пустищу. Ще півдня тому вона могла б хоч трохи перепочити, сховавшись у руїнах, але місто, що раніше мало ім'я ангелів, залишилося позаду. А попереду була не одна миля пустища.
Сонце палило, розпікаючи землю під ногами. Піт котився лобом, стікав на очі. Перед очима все пливло, горло сушила спрага, слабкість тиснула на плечі.
Попереду, на горизонті, щось блиснуло.
«Оптика, – подумала Кіра. - Ось і все, зараз снайпер зніме». Дівчина зупинилася, дивлячись на відблиски попереду. Їх ставало дедалі більше. Витерши здоровою рукою піт з обличчя, вона спромоглася розглянути, що це не відблиски, а вогні. Попереду відкривався якийсь шлюз. Але сил не було. Спека, рана та втома зробили свою справу: світ перед очима закружляв і почав темніти.
- Навіть не відчула, - непритомніючи, промовила дівчина.
#251 в Фантастика
#62 в Бойова фантастика
#57 в Постапокаліпсис
Відредаговано: 07.11.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
