18. Капітуляція під сакурою

Хан Джі Вон повільно, наче боявся розвіяти міраж, розвернувся на підборах своїх дорогих туфель. Його погляд ковзнув по чорній сукні, зупинився на її руках, що ніжно притискали кругленький живіт, і підвівся до очей. У глибині його зіниць більше не було ні краплі самовпевненості. Тільки безмежна, зголодніла за ці місяці туга і любов

Навколо продовжував шуміти сеульський бомонд: дзвеніли келихи з шампанським, критики голосно обговорювали мазки Мі Су, а спалахи камер журналістів висвітлювали обличчя VIP-гостей. Але для них двох цей зал став абсолютно порожнім.

Джі Вон зробив три рішучі кроки вперед, зменшуючи дистанцію між ними до мінімуму. Його права рука плавно, але неймовірно впевнено опустилася прямо поверх її витончених долонь на округлому животі. Малюк усередині, відчувши велику й теплу батьківську руку, миттєво зробив ще один сильний поштовх, наче вітаючись.

І прямо перед здивованими поглядами десятків корейських олігархів, журналістів та кураторів виставки, перший плейбой Сеула схилив свою горду голову до її вуха і заговорив чистою, бездоганною українською мовою:

— Він не просто стоїть поруч, Катрусю. Його тато прилетів би за ним і за тобою на край світу, якби ти не заховалася від мене на Сицилії... Я більше нікуди вас не відпущу.

Катерина застигла. Чути його голос, що впевнено вимовляв слова її рідної мови прямо серед галасливого Каннаму, було вище її сил. Останній залізобетонний замок на її серці з гуркотом розлетівся вщент. Крижана Снігова Королева остаточно здалася. Сльози полегшення та безмежного кохання нарешті застилали її очі.

Вона глибоко вдихнула його знайомий сандаловий аромат і, злегка відхилившись, подивилася на його аристократичні вилиці.

— Ти... ти знову все підслухав, сеульський прокуроре, — тихо, з тремтячою посмішкою прошепотіла вона українською. — Гаразд. Твоя взяла. Я погодилася прилетіти назад лише тому... тому що я маю тобі зізнатися, що збрехала тобі тоді в машині. Мені було страшно, Джі Вон. Дуже страшно. Але я ніколи б у житті не зашкодила нашому малюку. Прости мене за ті слова.

Вона ніжно погладила його пальці на своєму животі й додала з легкою галицькою іронією:
— І знаєш що... Я навіть не проти, щоб ти частіше спілкувався з ним корейською. Тільки з однією умовою: ти навчиш його так само бездоганно тримати покерфейс у судах, а я навчу його мов та аудиту. Бо з такими божевільними батьками цьому малюку точно знадобляться міцні нерви.

Джі Вон щасливо, голосно розсміявся на весь зал галереї. Попри спалахи камер та шоковані шепотіння корейських VIP-гостів, які абсолютно не розумії цієї пристрасної європейської мови, він підхопив Катерину своєю здоровою рукою під талію і міцно, палко притиснув до своїх грудей, обіцяючи собі, що відтепер їхній міжнародний аудит кохання триватиме все життя.

Поки Хан Джі Вон міцно притискав до себе Катерину, а журналісти судорожно ловили в об'єктиви цей ефектний міжнародний тандем, з-за колони плавно матеріалізувалися дві поважні дами. Вони тримали в руках кришталеві келихи з ігристим шампанським і виглядали так, наче щойно виграли головний приз на міжнародному дипломатичному саміті.

Бабуся Ольга Яворська була втіленням львівського шляхетства: елегантна довга чорна сукня, перлове намисто та бездоганна постава. Поруч із нею йшла пані Ксеня — бабуся Хан Джі Вона. На ній був розкішний, вишитий золотими нитками шовковий корейський ханбок, але зовнішність у неї була далеко не корейською. Слов'янська зовнішність і  зелені очі видавали в ній типову українську бабусю, І при цьому її очі світилися тим самим бунтарським вогником, що й у її давньої львівської подруги, як і за часів їхньої молодості, коли доля звела їх разом, а потім розкидала через пів світу.

Дами делікатно наблизилися до молодої парочки, що так і стояли в обіймах один одного.

— Ну що, Ксеню, подивися на це неподобство, — з легкою галицькою іронією промовила бабуся Ольга, елегантно пригубивши шампанське. — Обіймаються прямо посеред Каннаму. Без жодного аудиторського звіту та юридичного погодження. Ніякого сорому. Що за молодь пішла... — тихо додала вона, дивлячись на щасливе обличчя внучки.

— А ти сумнівалася? — весело підмигнула їй у відповідь бабуся Ксеня, злегка покрутивши свій келих і дивлячись на ошаленого від шоку онука. — Я ж казала тобі, Ольго, ще коли ми в Парижі пили каву на Монмартрі: якщо наші родини колись перетнуться, у світі не залишиться жодного закону чи кордону, який зможе їх зупинити. А втихомирити мого Джі Вона після трьох ляпасів могла тільки твоя львівська красуня онука!

Катерина та Джі Вон повільно розімкнули обійми, переводячи приголомшені погляди з однієї бабусі на іншу.

— Бабусю?.. — в один голос, але різними мовами (Катруся українською, а Джі Вон корейською) вигукнули вони.

Пані Ксеня лише по-доброму розсміялася, підійшла ближче і ніжно погладила онука по щоці, на якій колись горів перший львівський слід:
— Ну годі вам обом кліпати очима. Ми з Ольгою знайомі з досить молодих років. Просто давно не бачилися. Ану, давайте поїдемо до ресторану. Будемо святкувати перемогу нашого великого таємного плану та майбутнє нашої великої українсько-корейської родини!

Катруся вперше за цей вечір щасливо і беззахисно сховала обличчя на грудях Джі Вона, розуміючи: проти союзу двох таких бабусь у цьому всесвіті безсилі навіть акули юриспруденції та генії аудиту.