1.3. Конференц-зал на 16-му поверсі. Очима Катерини

Катерина Яворська стояла біля панорамного вікна від підлоги до стелі, затиснувши в руках паперовий стаканчик із залишками холодної кави. За склом розкинувся Сеул — божевільний, хаотичний, затягнутий ранковим смогом мегаполіс, який тиснув на неї своїми гігантськими хмарочосами. Після затишного, теплого Львова з його ароматом бруківки та старої австрійської архітектури, цей корейський бетонний акваріум здавався їй іншою планетою.

«Шосте покоління львівської інтелігенції, — подумки іронізувала Катруся, поправляючи ідеально випрасуваний рукав свого сірого жакета. — Бабуся б зомліла, якби побачила, де зараз її внучка. Замість того, щоб грати на фортепіано в залі з ліпниною, я прилетіла на інший кінець світу, щоб шукати брудні гроші в паперах азійських олігархів».

Катерина підійшла до величезного столу з темного матового дерева, на якому вже стояв її відкритий ультратонкий ноутбук. Поруч лежав роздрукований профіль компанії. На першій сторінці красувався напис: «Голова юридичного департаменту — Хан Джі Вон». Фотографії не було, лише сухий перелік регалій: диплом престижного Сеульського університету, стажування в США, десятки виграних корпоративних спорів.

«Хан Джі Вон... — Катерина подумки повторила ім'я, злегка спотикаючись на корейських тонах. — Генеральний директор Лі так тремтів, коли згадував про нього. "Грізний юрист, акула бізнесу, залізний щит нашої компанії". Ну-ну, побачимо, який ти щит. Юристи завжди думають, що вони найрозумніші, поки не приходить аудитор і не показує, куди саме вони сховали дебет із кредитом».

Вона сіла в глибоке шкіряне крісло і нервово крутнула на пальці тонкий перстень. Пульс досі трохи зашкалював — і не лише через джетлаг. Ранковий інцидент на парковці ніяк не виходив у неї з голови.

Катерина торкнулася кінчиками пальців своєї правої долоні. Рука досі злегка німіла.
«Боже, ну що за дика країна? — вона роздратовано зітхнула, згадуючи обличчя того нахабного корейця біля машини. — Серед білого дня грабувати бідну бабусю! Та ще й мати таку нахабність розпускати язика англійською! "Гарна, але тупа голова"... Паскудник гламурний. Сподіваюся, мій ляпас вибив із нього ту дурість хоча б на тиждень. Треба ж було так зіпсувати мені перший ранок у Сеулі. Добре, що в цьому офісі я зустрічатиму лише серйозних, ділових людей, а не таких вуличних аферистів».

Вона різко закрила блокнот, роблячи глибокий подих. Її обличчя миттєво повернуло свій фірмовий, професійний вираз — той самий «крижаний погляд», за який партнери у Варшаві називали її Сніговою Королевою аудиту. Катерина підкинула голову, дозволяючи яскравому червоному пасму волосся ефектно лягти на ліве плече, і застигла в очікуванні.

За скляними дверима конференц-залу почулися впевнені, важкі кроки дорогих чоловічих туфель. Катерина вирівняла спину. «Ну давай, Голово Хан. Покажи мені свої закони».

Двері з тихим шурхотом поїхали вбік.