Візит сіріусців

Оксі вийшла з медблоку. Доктор Харві на вимогу командувача ще раз просканував її - чи прижився чіп SCAS, який вона ж і розробила разом із провідними мікробіологами Конгломерації, працюючи в Лабораторії Космічних Досліджень.

Якщо доведеться вести переговори з сіріусцями, присутність Оксі є обов'язковою. Тільки в неї та у Ніка були імплантовані чіпи, що перетворюють будь-яку інопланетну мову на мову землян. Це для того випадку, якщо сіріусці говоритимуть між собою рідною мовою, щоб щось приховати. Простіше сказати,  SCAS можна використати для підслуховування.

Ці чіпи імплантувалися, а потім перероджувалися  в одну з трьох слухових кісточок середнього вуха, які є найменшими фрагментами скелету людини. Сам чіп, як і остеобласти*, був діаметром 15 мкм і міг синтезувати міжклітинну речовину – матрикс. У міру накопичення міжклітинної речовини чіп замуровувався в ній і ставав остеоцитом. Це була вже кісткова тканина, і виявити чіп практично неможливо, що і підтвердив доктор Харві після обстеження.

Оксі поспішила до  командного пункту. Там зібралися майже всі. Коли вона увійшла, на неї ніхто не звернув увагу, оскільки всі розглядали флот сіріусців. Інформація передавалась розвідником VX 964. Всі затамували подих та мовчки вивчали супротивника.

- Народ, вам не здається, що тут пахне колонізацією? - спитав доктор Харві, що увійшов слідом за  Оксі.

- Можливо… - задумався командувач, - можливо… Справді… відбувається щось дивне.

- Із розвідником все гаразд? – захвилювалась Оксі.

- Так. Але дивного тут багато. По-перше, прибульці ігнорують наш корабель.

- В контакт не вступали?

- Ні. Більше того, коли Нік розкрив їхній невидимий захист, кораблі, як кокони, розкрилися і почали функціонувати відкрито.

- Вони ж самі  дали свої координати... Навіщо ховалися? – не вгавав лікар.

- А подивитися, з чим прийдемо.

- Ну? Подивилися, а далі що?

– А далі… – пролунав металевий голос за спинами землян,– ми прийшли до вас з мирними пропозиціями.

Це було так несподівано… Ні, це було практично нереально. І хоча всі вже знали, хто в них за спинами,  поверталися знехотя, як у сповільненій зйомці, щоб за цей час повірити в те, що відбувається.

Біля входу у відсік стояло троє сіріусців.

Жоден прилад на кораблі не зафіксував ні наближення корабля супротивника, ні тим паче його стикування. Інженери почали гарячково тестувати роботизовані автоматичні системи. Їх зупинили сіріусці:

– Ми прибули не на кораблі. Телепортація. Не апаратна, а біологічна, на рівні нейронних зв’язків. Ви втратили цей дар, ми – ні.

Земляни почали розглядати інопланетян. Це тривало п'ять хвилин. Ті їм не заважали. Стояли мовчки, розуміли, що землянам потрібен час, щоб прийти до тями.

То були чоловіки. Зріст: 3 – 3,5 метри. Очі розташовані в передній частині голови без повік, вій та брів. Великі та мигдалеподібні, яскраво-червоного кольору, як у разі альбінізму у тварин. У такі очі важко дивитися, вони нічого не висловлюють, і поняття землян – «Очі – дзеркало душі» –  тут не підходило. Губи  тонкі та безбарвні, зморшкуваті ... неприємні. Вух немає, як і волосся на голові. Шкіра мертвенно біла  через  відсутність пігменту меланіну . Але загалом архітектоніка організму сіріусців збігалася з людською. Вони не були одягнені, як з'ясувалося пізніше, одяг вважали рудиментом, на який не варто витрачати ресурси, та й теплий клімат їхньої планети це дозволяв.

Оксі не дуже уважно розглядала прибульців, оскільки, на відміну від усієї команди, бачила їхнє Послання в Лабораторії Космічних Досліджень. Вона думала про Арсіноя. Як там справи  на Землі? Чи вдалося йому дістатись до Жезла Тота… Невідомо, чим загрожує їм це вторгнення. Брязкіт заліза вивів  з думок. Один із бортінженерів, очевидно, потягнувся до зброї, яка лежала на пульті командувача. Але інопланетянин одним поглядом кинув бластери на підлогу з такою силою, що вони замиготіли і відключилися.

«Телепортація, телекінез. ... » Майнула жахлива думка, що вони прочитали і її думки про Арсіноя. «Вони володіють і телепатією ... SСAS марний. Підслухати їхні розмови не вдасться, вони спілкуються подумки». Вона подивилася на сіріусців. Той, що стояв у центрі, уважно її розглядав. Вона зрозуміла: "Читає думки ..." Почала у відповідь розглядати його. Увагу привернув портативний апарат на кисті лівої руки. Він дуже скидався на перщі дослідні зразки SCAS.

- Ви маєте рацію, Оксі.

Апарат сіріусців неприємним металевим голосом видавав короткі прості фрази:

– Це ваш винахід. Ми ним скористалися для спілкування. Це груба копія вашого першого винаходу. Зроблено, як ви кажете, нашвидкуруч.  Нам він не потрібен. Правильно  подумали.  Хто володіє телепортацією, телекінезом і телепатією, тому  не потрібні штучні помічники. Ми володіємо ще і екзитумом ****  Але ми у захваті від вас, Оксі.   Зробити чіп у вигляді остеобласту – геніально…  Лікувати моральні хвороби «Принцесою ночі» – геніально… Покласти в коричні булочки трохи кардамону - геніально ... і дуже смачно.

Сказати, що Оксі була вражена, нічого не сказати. Ніхто практично не зрозумів, про що говорив гуманоїд, а Оксі подумала: "Вони тут давно. –  Отже, знають і про Арсіноя, і де Жезл Тота»

Нарешті, схаменувся і командувач - запросив гостей до Оглядової, де було достатньо крісел, щоб усі могли розміститися. Він увімкнув зв'язок із Землею та космольотом-розвідником. Всі побачили, що у Центрі Управління Польотами зібралися представники урядів Конгломерації Златів та Аштонів. На другому моніторі Оксі побачила Ніка та Уго.

- Просимо вас не називати нас сіріусцями, - почав той, який розмовляв з Оксі. Вочевидь, він був головним.

- Наша планета – HORTUS. Називайте нас хортусіанами.

- Вітаємо вас, хортусіани, раді зустріти вас на планеті Земля, - відповів президент Конгломерації Златів Ігла Торсе.

- Передаю інформацію  вашому уряду. Ми прилетіли із мирною місією. Ми хочемо забрати один предмет, що належить нашій цивілізації. Подібне ви називаєте артефактами.