1. Атракціон

- Шановні гості! Останні пів години нашої екскурсії у легендарній зоні «Смарагд» ми проведемо в Плямі. Саме тут сьогодні ексклюзивно проводиться атракціон, який носить назву «Старий будинок», - екскурсоводка була повна ентузіазму та захоплення.

Звичайно, всі туристи нині перебували у віртуальній реальності, як, власне, і сама екскурсія. Вхід до зони вимагав відповідних вірткостюмів та ґаджетів, які за допомогою спеціальних сенсорів та особливих хвиль, звуків, тактильних засобів впливали на мозок людини таким чином, що все сприймалося реальним і правдоподібним. Тому людям, які не мали спеціального дозволу від лікаря, що можуть відвідувати деякі райони зони «Смарагд», не дозволялося продавати білети на екскурсію в Пляму.  

Взагалі, по всій зоні «Смарагд» можна було потрапити в халепу: відчути справжній біль від ран, коли на тебе нападають волкани,  азарт від втечі від Чорної Тіні ШІ Віктора, пережити вплив імпульсних веж, а якщо «пощастить», то й втрапити під примарний поїзд у Метро Привів*. Саме щоб полоскотати нерви і відволіктися від реальних проблем, а також із затаєною надією, що зможе вибороти здійснення свого бажання, і купив доступ до екскурсії Ойле. 

"Ця екскурсоводка мене вже дратує! – роздратовано подумав Ойле. – Я заради цього атракціону й поїхав на цю чортову екскурсію, а вони поставили його аж у самому кінці поїздки!"

Але йому подобалося те, що він бачив перед собою. Красиве рішення програміста вражало. «Краса» була реалізована вибитими вікнами в триповерховому особняку, який увесь неначе був поділений на дві частини. Одна його частина, аж до третьої колони зліва біля входу була чорна-пречорна, неначе горіла в нещадній пожежі, але, як не дивно, вціліла, лише кіптява вималювала її чорною, як ніч, сажею. Інший, правий бік особняка і дві колони при вході праворуч сяяв, просто аж очі сліпив новизною і білизною. Будинок був справді старий, побудований у стилі ампір, зі строгими лініями та видовженими квадратними вікнами. Колони надавали йому помпезності, і він здавався літньою резиденцією якогось графа, котрий виїхав у місто, лишивши його на зиму замкненим. Таке враження посилювала ще й відсутність навколо будь-яких будівель. Будинок стояв окремо від усіх інших, переважно вже висотних будинків, які відбігли від цього маєтку на добрі кількасот метрів. 

- Будинок спіралевидною стрічкою всередині опоясує особливе кодування на програмному рівні, яке візуально оформлює його в перемішаний калейдоскоп кімнат чорного та білого кольорів. У кожній з кімнат знаходяться різного типу пастки. У білих кімнатах ви переживете переважно позитивні моменти, можливо, отримаєте заряд енергії, як у комп’ютерних іграх, або певний подарунок, чи зустрінете старого друга, кохану, рідних – саме такі асоціації викличе у вас перебування в білих кімнатах, де все уявне матеріалізується у нашому віртуальному просторі. А от чорні кімнати таять багато негативного, кошмарного, злого, тому їх варто обходити стороною. Проте якщо ви потрапили в таку локацію, намагайтеся швидко залишити її, щоб не залишитися там назавжди.  

- Як це, назавжди? – спитала одна з двох дівчат-близнючок, які стояли поряд. 

Обидві були схожі на кульбабок: такі ж тоненькі, зі світлим коротким волоссям, що стирчало увсебіч.

- Назавжди – це назавжди... Ті, хто не зміг пройти будинок від входу до виходу з іншого боку – залишаються в ньому. І це не жарти, - проговорила екскурсоводка, блиснувши раптом серйозним поглядом над сповзлими на кирпатому носику окулярами. – З минулої екскурсії ми не дорахувалися одного учасника. Але ви всі підписали екскурсійні умови, що не будете мати до нашої фірми претензій, якщо раптом станеться щось непередбачуване. Адже отримуєте набагато більше після виходу зі старого дому. Скажу по секрету – цей аномальний будинок запрограмував сам Кирило Шавревський, відомий геній програмування. Морочист. Ця програма змінює долі й життя. Тому й проводимо ми цю екскурсію раз на рік. Не кожен погодиться випробувати себе й свої можливості з ризиком для життя, це по-перше, а по-друге, не кожен має таку велику суму для оплати саме цього атракціону. Адже коли ви пройдете цей будинок і вийдете з іншого боку – ваше бажання здійсниться. 

- Так, це правда, - підтакнув раптом опецькуватий чоловік у кепці, яка прикривала його лисину. – Мій знайомий пройшов цей лабіринт до кінця, переживши страшенні  важкі випробування, але коли вийшов з будинку і повернувся з вірту до реальності, то його чекала омріяна висока посада, заради якої він і затіяв все це. От я, наприклад, хочу виграти в лотерею п’ятсот тисяч, які зараз розігруються в моєму містечку. Ми під час пожежі втратили все. І хочемо купити будинок. От, дружина й каже: «Іди, Ланді, спробуй! Гірше вже не буде!». Завтра у мерії будуть задіювати рандомайзер на лотереї. Я там під номером три тисячі п’ятсот сорок вісім. Цікаво, чи здійсниться моя мрія? Ми взяли на оплату атракціону позику в банку!

- А ми хочемо визначитися, хто з нас залишиться з нашим коханим Жаном. Ми обидві в нього закохалися і ходимо на побачення по черзі. Але відчуваємо, що ось-ось він зробить пропозицію руки й серця, тому маємо зрозуміти, хто буде його дружиною. Хочу, щоб це була я.  

- Філлі, це буду я! Підемо в будинок поодинці! Я хочу сама і перша вийти з будинку, а також вийти заміж за Рона.  

- Граві, це буду я! Вже можна заходити? – раптом спитала Філлі й, не чекаючи відповіді, кинулася до входу. Сестра побігла за нею. Всі ж інші – опецькуватий Ланді й мовчазна жінка, котра всю екскурсію мовчки слухала інформацію про зону «Смарагд», також потягнулися до входу в особняк. 

Ойле також увійшов до будинку, двері якого було поділено на дві частини – одна зі стулок дверей було чорна, а інша біла. Він спеціально впхався в білу частину і повернув праворуч, теж у білу частину будинку. Інших учасників екскурсії, які увійшли перед ним, він не побачив, ті, увійшовши, зникли, наче крізь землю провалилися...
____________