Глава 8. Джеймс

Державний переворот я очікував звідки завгодно: від бунтівних лордів на далеких кордонах, від шпигунів сусідніх імперій чи навіть від самого амбітного герцога Бріана. Але я аж ніяк не міг уявити, що найнебезпечніша загроза монархії та палацовому порядку назріє в жіночому крилі мого власного замку.

Я сиджу за робочим столом, намагаючись зосередитися на звітах про фінансування прикордонних гарнізонів, коли важкі дубові двері мого кабінету розчиняються без жодного стуку. На порозі стоїть лорд Гідеон. Обличчя нашого зазвичай непохитного, суворого канцлера зараз багрове від обурення, а пишні сиві вуса кумедно здригаються від люті.

— Ваша Величносте! Це... це нечувано! Повне, абсолютне нехтування всіма мислимими й немислимими протоколами корони! — вигукує він, важко дихаючи й забуваючи про половину етикетних вітань.

Я повільно відкладаю перо вбік і вирівнюю спину, холодним поглядом скануючи радника.

— Заспокойтеся, Гідеоне. Хтось оголосив нам війну?

— Гірше, Джеймсе! Ваша наречена оголосила війну здоровому глузду й віковим традиціям! — канцлер робить кілька стрімких кроків уперед і активно жестикулює паперами. — До мене щойно прибігла леді Сесилія. Дівчина в абсолютному істеричному стані! Вона ридає, захлинаючись, макіяж потік, руки трусяться. І вона стверджує, що маркіза Астрід зачинила фрейлін у своїх покоях і силоміць змушує дворянок вищого кола шити!

Я на мить завмираю, піднявши брову. Мабуть, я недочув від утоми.

— Що робити?

— Шити, Ваша Величносте! Мов якихось останніх простачок на міському ринку чи дешевих кравчинь у брудному кварталі! Леді Сесилія бідкається на зламані нігті, роздерті пучки пальців та нестерпну рутину! Вона каже, що маркіза використовує заборонену для такого рівня побутову магію, змушує якісь срібні голки літати в повітрі й розгорнула у своїх кімнатах справжнє підпільне ательє! Вони там кроять смарагдовий шовк замість того, щоб учити генеалогію вашого роду!

Шок гарячою хвилею вдаряє мені в голову, миттєво змінюючись сліпучим, праведним гнівом.

Я стискаю кулаки так міцно, що аж тріщать суглоби. Нещодавно я власноруч написав для неї найжорсткіший, задушливий розклад. Я завантажив її лекціями з права, історії та суворим етикетом, щоб приборкати її бунтівний норов. Щоб показати їй, хто тут господар, і змусити грати за моїми правилами. А вона? Вона просто начхала на мій розклад! Прямо під моїм носом, у моєму ж палаці, ця бунтівна дівчина створила таємний синдикат, перетворила королівські покої на швейний цех і примудрилася підімяти під себе мою власну агентуру в особі фрейлін!

«Різниця лише в тому, що мій корсет тисне мені куди менше, ніж вам — ваша корона», — її дражливий, зухвалий голос знову лунає в моїй пам'яті, роздмухуючи вогонь люті до небес.

Вона переходить усі межі. Це не просто капризи розпещеної аристократки — це прямий виклик моєму авторитету. Якщо про це дізнається решта ради, я стану посміховиськом. Король, який не може дати раду власній нареченій у сусідньому крилі!

— Ваша Величносте, це ганьба для двору, — продовжує обурюватися Гідеон, витираючи піт із чола. — Дворянки вищого рангу не мають займатися ручною працею. Треба негайно відправити туди загін гвардії, виламати двері й вилучити контрабанду...

— Ні, — різко відрізаю я, підводячись із крісла. Мій голос звучить тихо, але в ньому стільки криці, що канцлер миттєво замовкає і витягується струнко. — Жорсткі заходи гвардії лише роздмухають скандал, а леді миттєво рознесуть ці плітки по всій країні. Я розберуся з цим особисто.

Я підхожу до великого дзеркала, одним рухом поправляю комір свого камзола і рішуче рушаю до виходу з кабінету.

Моє его вимагає негайного реваншу, а королівський обов'язок — негайного відновлення порядку. Маркіза Астрід думала, що зможе перетворити мою фортецю на свій кутюрний салон і грати зі мною у кішки-мишки? Що ж, вона дуже помиляється. Я особисто відчиню ці замкнені двері й раз і назавжди покладу край її підпільному бізнесу.

Бунт у жіночому крилі буде придушено прямо зараз. На моїх умовах.