5.5

Минав уже вісімнадцятий рік доволі таки безбентежного правління Моргана Візаріо. За цей час він добре освоївся і вивчив усі принципи життя країни. Його існування враз перетворилось на казку, але химерну, жорстоку та повну інтриг. Кожен день був сповнений напруги, нервів і душевного хвилювання. Мусив утвердити своє панування серед вельмож.

Та чоловік знав, на що йде і заради чого. Ні країна, ні принцеси, ні титули його не сильно цікавили спочатку. Переконався, що елементарну покірність від підданих тут легко можна здобути. Досить лише влаштувати пишний прийом, і наговорити придворним небилиць про свою могутність і вигадані магічні подвиги.

Щоправда, один із них був правдивим. Справедлива перемога над Вічним Лиходієм. Чудовисько захотіло поживитись молодою плоттю Теодори. Не міг Морган допустити, щоб і його дочка безславно загинула на чужині. Вона - єдина зв'язкова між його минулим і теперішнім, і ще ж обіцянку дав... Дівчинка росла поряд. І він мав забезпечити її всім.

Тому інтереси Теодори він поставив вище своїх і будь-яких інших, що могли його пов'язувати на чужоземній території. То була його боротьба за виживання. Одна вдало провернута інтрига - і от він уже на вершині слави, а його Дора - законна принцеса Центуріона.

Цими фанатиками було на диво легко керувати. Він здобув довіру і пошану до себе, змусивши народ забути про короля Рейнольда та двох його непутящих принцес.Щоправда, з роками довелось пожертвувати територією, і піддатись впливу васалів інших областей. Внаслідок цього країна перестала бути єдиною, і розділили її на три частини: північні землі Лудрестан, західну Даурію, і східне королівство Аурадон. 

Знав Візаріо, що його попереднику потребувалось немало зусиль, аби об'єднати ці землі. В палацових хроніках було все детально описано. Морган часу дарма не гаяв. Спершу мусив сісти та вивчити історію країни, реальні задокументовані важливі факти, період давніх воєн, аби мати чим оперувати при прийнятті будь-яких рішень. Знав, що правителі цих земель ніколи не виступали за об'єднання, були вороже налаштовані... Та вплив Рейнольда виявився вагомішим.

Просто боялись всі його родичів-магів та й його самого, наслухавшись чимало легенд. А тут побачили, що мішень легка і почали тиснути на Моргана. Довелось влаштувати поділ. "Одна жертва заради спокійного життя", - вирішив для себе Морган. Він тепер понад все не хотів позбутись трону. От тільки після цього жертв виявилось набагато більше...

За Візаріо закріпилось Коралове місто і центральна територія країни. Дуже радів спершу. Гадав, мала земля - малі проблеми, та ось жителі несподівано почали бунтувати. То тут, то там спалахували дрібні повстання селян, які не були задоволені тим, що новий король одним указом запросто понівечив добробут свого попередника. Довелось придушувати бунти і втихомирювати народ.

Був навіть такий період, коли знатні вельможі заговорили про зміну влади, і стали конкурентами королю. Та це тривало недовго, бо Морган змусив їх зрозуміти, хто є їхній король, хто може захистити їх зараз. Хто їхній герой...

Якось почув від одного придворного, що дехто хотів би повернути на престол істинну правительку, Карну. Виявився він добре підготовленим і до такого повороту, бо дуже добре знав, де колишня принцеса перебуває, і чим займається. Запал стих, коли він сам запропонував народу обирати, хто для них краще. Якийсь маловідомий невдаха, славний своїм титулом, злюща безсердечна відьма, котрою стала законна спадкоємиця, чи він - добре перевірена особа, герой та визволитель міста від Лиходія...

Палкі промови, пишні бенкети і допомога різним класам жителів зробили свою справу. Державна казна зменшувалась на очах, бо Морган усюди робив чималі вклади. Відбудовував будинки, укріпляв мури, забезпечував торговців, влаштовував вистави та різні свята на площах. Жертвував кошти для язичницьких капищ, задовольняв жерців та і людей, які шанували ту недолугу віру. Старався не конфліктувати з іншими державами, воєн і спустошення як таких не було.

Згодом за ним закріпився статус мудрого і хорошого правителя.

Лише з одною ланкою суспільства у Моргана завжди були проблеми. То були представники магічних спільнот - відьми, маги та чародії. Магію в будь-яких її проявах Візаріо зненавидів вже давно, і зовсім не тому, що сам не вмів чаклувати. Колись була в нього така думка, що всьому можна навчитись, хотів бути незвичайним королем. Та як виявилось, магія - така річ, що доступна не кожному, і лише вибрані можуть бути її носіями. Був у короля і інший шлях - той злополучний кинджал Вічного Лиходія, котрий постійно закликав його прийняти свою сутність.Без проблем Морган міг би стати Повелителем, адже до нього говорила сама Темрява.

Той зрадницький шепіт не покидав його у важкі хвилини і моменти сумнівів. Настільки, що мусив закопати його в найглибшій точці підвалу свого палацу. Знав про основне завдання цього всюдисущого Зла. Був упевнений, що як тільки прийме цю важку ношу, то назад дороги вже не буде. Та й зрадити доньку не міг ні в якому разі. Боявся за її майбутнє, бо бачив у що магія перетворила Карну. І тепер не важливо, які цілі принцеса ставила перед собою спочатку. Важливо те, що клята магія очорнила її душу. Не хотів він бути схожим на неї, а тому присвятив життя полюванню на чаклунів.

Магія була єдиною загрозою, що заважала йому правити. І тоді, і зараз. Бажав позбутись її і утвердити панування технологій, про які знав з реального світу. Мав для цього циркові навички та неперевершені акторські здібності. Він читав книги, древні фоліанти, добував відомості про різні магічні предмети та атрибути. З роками навчився розуміти закляття, через що люди повірили в його чарівну силу. А Візаріо тільки дурив їх, майстерно грав над людськими долями, прикриваючись маскою всемогутності.

Спершу він оголосив протистояння темній магії, поступово переконуючи слуг, вартових та жителів замку у потрібності і можливостях технологій. Таку носив маску, а істинність натури було відомо лиш Теодорі. Вона завжди любила батька і своє становище, завжди підтримувала, допомагала та охороняла його секрет. От тільки не здогадувалась, що Морган змінився. Не знала, скільки людей довелось знищити заради її безпеки.