РОЗДІЛ 50. ПЕРШІ ГОДИНИ В БЕЗОДНІ МИНУЛОГО

Артем сидів над черговою папкою, і в нього вже реально «плавилися мізки». Виявилося, що шукати предків — це не просто вбити прізвище в пошуковик, це як намагатися розплутати навушники, які пролежали в кишені сто років.

— Ну що за треш... — прошепотів він, вдивляючись у розпливчастий запис. — Писав якийсь лікар чи що? Тут літери наче п’яні таргани танцювали!

Він відкинувся на стілець і потягнувся так, що хруснув хребет. Пані Орися, яка проходила повз, хитро підмигнула:

— Що, козаче, «завис» сервер? Почерк предків — це тобі не шрифт Arial. Тут треба вмикати «внутрішній сканер».

Лайфхак від Артема: Як не збожеволіти в архіві

Артем дістав свій блокнот і на полях, де вже було намальовано кілька черепів і блискавок, записав:

*«Народ, якщо вирішите копати свій рід, готуйтеся:

1. Перші дві години ти відчуваєш себе дебілом. Це норма. Твої очі просто не звикли до цього "дизайну" з 19-го століття.

2. Бери з собою воду. Архівна тиша висушує мізки швидше, ніж контрольна з алґебри.

3. Не тупи. Якщо слово не читається — сфоткай його (якщо дозволяють) і просто йди далі. Пазл складеться потім».*

Раптовий «баг» у системі

Раптом у читзалі стало холодно. Не просто прохолодно, а так, наче хтось відчинив двері в морозилку. Артем відчув, як медіатор Момая в кишені почав не просто вібрувати, а буквально бити чечітку.

Він глянув на сторінку Козацького Компуту. І тут почалося справжнє диво. Чорнило на папері почало ворушитися. Ті самі «п’яні таргани»-літери раптом вишикувалися в рівні рядки, а навколо імені «Степан Ворона» з'явилося легке золотисте сяйво.

— Опа... — Артем затамував подих. — Оце вже цікавий апдейт.

З-під паперу почувся ледь чутний звук — наче хтось далеко-далеко грав на кобзі. Хлопець нахилився ближче і побачив, що на полях сторінки, поруч з іменем його прапрапрадіда, хтось колись намалював крихітний символ: перехрещені шаблі та... блискавку.

— Характерник! — вигукнув Артем на всю залу.

Сивий дідусь за сусіднім столом так злякався, що впустив лупу. Пані Орися приклала палець до губ: «Тс-с-с!», але сама задоволено кивнула.

Містичний «чат» з минулим

Артем торкнувся пальцем того знака. І в ту ж мить його «вибило» з реальності. Перед очима пролетіли картинки, наче в прискореному відео:

Степ. Ніч. Чоловік у широких шароварах стоїть проти десятка ворогів, але він не виймає шаблі. Він просто... дивиться. І вороги починають блукати на рівному місці, наче в них зламався навігатор.

— Оце так скіли! — прошепотів Артем, повертаючись у читзалу. — Мій прадід був майстром «ілюзій»! Він вмів відводити очі!

Він швидко почав замальовувати цей знак у своє Дерево. Тепер це було не просто сухе перерахування імен. Кожна гілка почала отримувати свою «суперсилу».

Поради для крутого Родоводу:

• Шукай знаки на полях. Писарі часто були нудними, але іноді вони малювали дивні штуки поруч з іменами. Це — підказки.

• Слідкуй за «прокачкою». Якщо твій предок був «козаком», а через 10 років став «отаманом» — це означає, що він круто підняв свій левел. Шукай, за які заслуги!

• Не бійся легенд. Якщо Баба Параска казала, що дід вмів розмовляти з вовками — не смійся. Шукай у документах записи про мисливців чи лісників. Легенди — це просто заархівовані факти.

Артем відчув, як усередині нього щось «клацнуло». Він більше не просто шукав папірці. Він збирав свою власну команду супергероїв. І виявилося, що його рід — це не просто селяни, це справжня елітна спецслужба минулого.

— Ну що, предки, — усміхнувся Артем, витираючи пил з носа. — Погнали далі. Хто там у нас наступний у черзі на розкодування?

Він відкрив наступну справу, і цього разу почерк здався йому таким же зрозумілим, як шрифт у його улюбленому месенджері.

💡 СЛОВНИЧОК ЦІКАВИХ ФРАЗ (ДЛЯ ТИХ, ХТО В ТЕМІ):

• Внутрішній сканер — магічна здатність характерника (і сучасного підлітка) бачити суть за купою незрозумілих літер.

• Відводити очі — стародавня магія ілюзій, яку Артем знайшов у біографії прапрадіда.

• Левел-ап у роду — підвищення статусу предка (наприклад, з рядового козака до писаря чи сотника).

• Заархівований факт — сімейна легенда, яка на перший погляд здається казкою, але має реальне підтвердження в документах.

• Чат з минулим — стан, коли дослідник починає відчувати «вайб» своїх предків через їхні речі чи записи.