РОЗДІЛ 48. АНАЛОГОВИЙ ВИКЛИК У ЦИФРОВУ ЕПОХУ

Артем сидів перед монітором, і його обличчя відсвічувало синім. Він перепробував усе: онлайн-реєстри, оцифровані архіви, бази даних репресованих і навіть намагався «прогнати» через нейромережу старі родинні легенди, які переказувала мама.

Результат? Нуль.

Екран видавав лише холодні помилки: «Дані не знайдено», «Доступ обмежений», «Файл пошкоджено». Це було схоже на стіну, яку неможливо пробити жодним хакерським софтом.

Раптом медіатор Момая, що лежав на клавіатурі, почав вібрувати так сильно, що клавіші «Enter» і «Esc» самі собою застрибали. На екрані замість браузера почали з'являтися дивні символи, що складалися в обличчя Кузі. 
 

Його очі були наповнені не пікселями, а справжньою степовою ніччю.

— Артеме, — пролунав голос, наче шелест сухої трави. — Ти шукаєш те, що не передається через Wi-Fi. Душа не лишає логів у хмарі. Вона лишає відбитки на папері, який торкалися теплі руки. Твій шлях лежить туди, де час зупинився і вкрився пилом.

— Ти про що? — Артем розгублено подивився на монітор. — Мені що, йти в бібліотеку? Це ж... це ж кам'яний вік!

Тієї ж миті в кімнату забіг Кузя-Тайм у вигляді невеликої голограми. Він виглядав як маленький системний адміністратор у шароварах.

— Ей, Винахіднику! Не крути носом! Іноді, щоб оновити систему до версії 2.0, треба розібрати залізо 1920 року випуску. Твій прадід не мав профілю в інстаграмі, але він залишив «закладку» у вічності. І вона лежить у папці з грифом «Цілком таємно» в Центральному архіві. Якщо не підеш туди — твоє Дерево так і залишиться порожнім шаблоном.

Артем подивився на свою золоту флешку-калину. Вона не світилася. Вона чекала на «паливо» — на справжні факти, видобуті з реального світу.

— Добре, — Артем рішуче закрив ноутбук. — Значить, ідемо в офлайн.

Він дістав із шафи стару кепку, щоб не так сильно виділятися серед серйозних дослідників, і поклав у наплічник рушник Мотрі. У дверях він зустрів маму.

— Ти куди це зібрався, синку? — здивувалася вона. — Знову на Поділ до Зоряни?

— Ні, мамо. Я йду знайомитися з прадідом. Тільки не в чаті, а по-справжньому.

Він вийшов з під'їзду, і його лівий кросівок впевнено повернув у бік Солом'янської площі, де в бетонних стінах архіву чекали мільйони нерозказаних історій. Артем відчував: цей похід буде складнішим за будь-який рейд у відеогрі.

💡 СЛОВНИЧОК ЦІКАВИХ ФРАЗ ТА ВИСЛОВІВ (ДО РОЗДІЛУ 48):

• Аналоговий виклик — ситуація, коли сучасні технології безсилі, і проблему можна вирішити лише старими «дідівськими» методами (спілкування наживо, пошук у паперах).

• Логи душі — інформація про життя людини, яку неможливо знайти в інтернеті, бо вона зберігається лише в серцях нащадків або в архівах.

• Гриф «Цілком таємно» — у книзі: магічний бар’єр, що захищає родинні таємниці від випадкових перехожих.

• Розбирати залізо 1920-го року — метафора вивчення складної історії початку ХХ століття.

• Піти в офлайн — для Характерника: вийти з віртуального світу в реальність, щоб здійснити справжній магічний вчинок.