Розділ 42. ЛІСОВИК-РЕФОРМАТОР ТА ОПТИМІЗАЦІЯ ХАЩІ

Після серйозної розмови з Кузею та обіцянки про дерево роду, Артем ішов, наче на крилах. Його лівий кросівок з вишивкою м'яко пружинив по моху. Але раптом тиша лісу змінилася дивним шурхотом. Здавалося, ніби хтось велетенським віником замітає листя.

Гілки старої ліщини розсунулися, і на стежку вистрибнув знайомий дідок у вінку з лишайників. Лісовик виглядав надзвичайно заклопотаним: у руках він тримав не посох, а щось схоже на велетенську рахівницю з каштанів.

— О! Знову ви? — Лісовик зупинився і прискіпливо оглянув Артема з голови до ніг. — Дивіться-но, вишивка на взутті! Ну, нарешті! А я вже думав замовити сорокам, щоб вони тобі на кепці накаркали «Помилка 404».

Звіти лісового господарства

Лісовик сів на свій улюблений пеньок і почав активно рухати каштани на рахівниці.

— Поки ви там по печерах із Кузею реп співали та дерево роду обіцяли малювати, я тут справжню реформу провів! — гордо заявив дідок. — Розселив три родини білок, які не могли поділити один дуб. Тепер у них ОСББ — «Об’єднання Стрибаючих Білок Дуба». Жодного скандалу! А ще я навчив ведмедя не ревіти на весь ліс, коли він перечепиться через корінь, а просто глибоко дихати. Екологія звуку, розумієте?

Артем усміхнувся. Тепер сарказм Лісовика не здавався йому образливим.

— Пане Лісовику, ви справжній менеджер лісу. Вибачте, що ми минулого разу... ну, ви зрозуміли.

— «Вибачте, що ми...», — знову почав було перекривляти Лісовик, але раптом зупинився. — Е, ні. Тепер не вийде. Твій голос звучить так твердо, що мені його не перекривити. Нудний ти став, Бовтуне... Тобто, Артеме. Навіть пожартувати ні над чим. Раніше ти пижився, як індик на параді, а тепер — людина як людина.

Зоряна та лісова справедливість

Зоряна підійшла ближче, поправляючи рюкзак.

— Пане Лісовику, а ви бачили, як Ехо-Камінь на нього реагував? Він тепер навіть русалок переспорив.

Лісовик хитро подивився на Зоряну.

— Бачив-бачив. І чув, як Камінь від твоїх думок ледь не розколовся. Ревнощі — це, дівчино, як омела на дереві: якщо вчасно не прибрати, все серце обплутає. Але я бачу, ви порозумнішали. До речі, Артеме, щодо твого дерева роду... Поки ти не пішов, тримай подарунок від фірми.

Лісовик простягнув Артему маленьку, суху на вигляд гілочку дуба.

— Це не просто патичок. Це Навігатор Коріння. Коли вдома почнеш малювати своє дерево, поклади цю гілочку на папір. Вона вкаже, де правда, а де ти просто вигадав, щоб крутішим здаватися. Бо рід — це не лайки, його не накрутиш.

Напуття на дорогу

— Дякую, — Артем обережно сховав гілочку в кишеню, поруч із  калинкою.

— Йдіть уже, — буркнув Лісовик, знову повертаючись до своєї рахівниці. — Бо в мене там зайці чергу на моркву зайняли, а сорока знову плітки розносить про те, що Непийпиво збирається на пенсію. Не збивайте мені графік! І пам’ятай, Артеме: якщо в Києві побачиш дерево — не проходь мимо, як повз стовп. Подякуй йому за кисень. Це теж частина твого роду, якщо подумати ширше.

Пан Коцький, який весь цей час спостерігав за Лісовиком, саркастично зауважив:

— Оце так менеджмент! Артеме, бери приклад: навіть якщо ти обріс мохом, це не заважає тобі керувати білками. Ходімо, бо я вже відчуваю, як туман біля дуба починає пахнути твоїм майбутнім сніданком.

Непийпиво поклав руку на плече хлопця:

— Лісовик правий. Кожна гілка в лісі — це пам'ять. Рушаймо до Переправи.

💡 Словничок на полях:

• ОСББ (у лісовому контексті) — порядок і лад у спільному домі природи.

• Навігатор Коріння — магічний предмет, що допомагає відрізнити справжню історію роду від вигадок.

• Екологія звуку — вміння не засмічувати простір зайвим галасом та криком.

• Лишайники та хміль — символи стародавності та зв’язку Лісовика з кожним куточком хащі.