Розділ 39. РУСАЛЧИНІ СПОКУСИ ТА СПРАВЖНІЙ ГОЛОС

Як тільки Цифровий Двійник розлетівся бризками, а болото заспокоїлося, тишу прорізав тонкий, ледь чутний сміх. Він нагадував дзвін крижаних бурульок. З-під латаття, де раніше була лише чорна твань, почали підніматися постаті.

Це були Русалки. Їхнє волосся нагадувало зелені річкові трави, а очі світилися фосфоричним світлом. Вони не виглядали злими — навпаки, вони усміхалися так лагідно, що Артему на мить захотілося просто сісти на березі й нікуди більше не йти.

— О-о-о, дивіться, який гожанький до нас завітав, — прошепотіла одна, намотуючи на палець стебло водяної лілії. — Такий тихий, такий задумливий... Не те що той галасливий пухир у широких штанях.

Сцена ревнощів та котячий коментар

Русалки обступили берег, ігноруючи всіх, крім Артема. Зоряна, яка до цього мовчки спостерігала за перемогою над двійником, раптом різко випрямилася. Її очі звузилися, а пальці міцніше стиснули лямки рюкзака.

— Артеме, ми взагалі-то поспішаємо, — відрізала вона голосом, від якого навколо очерету міг би утворитися іній. — У нас там Митниця, переправа і, якщо ти забув, цілий світ чекає. Чи ти вирішив тут залишитися і зайнятися вивченням підводної флори та фауни?

Артем розгублено кліпнув очима. Він відчув, як одна з русалок майже торкнулася його плеча холодними пальцями.

— Ой, дивіться, яка маленька колюча квіточка, — засміялася інша русалка, дивлячись на Зоряну. — Ти боїшся, що ми заберемо твого героя? Не хвилюйся, ми просто хочемо заспівати йому пісню, якої ти не знаєш.

— Знаєте що, «співачки»? — Зоряна зробила крок вперед, заступаючи Артема собою. — Ваші пісні застаріли ще до того, як ви навчилися плавати. Артеме, ти йдеш, чи мені тебе за вухо тягнути?

Пан Коцький, спостерігаючи за цією сценою, задоволено вмостився на корінь верби.

— О-хо-хо! — промуркотів кіт, вмиваючи лапу. — Подивіться на цей рівень драматизму! Артеме, вітаю, ти потрапив у класичний «трикутник»: з одного боку — річкові красуні з холодним серцем, з іншого — дівчинка, у якої від ревнощів зараз іскри з очей полетять. Якщо вибиратимеш русалок — готуйся до вічного плавання. Якщо вибиратимеш Зоряну — готуйся до того, що вона тобі цей «гожанький» вигляд ще довго згадуватиме. Я б на твоєму місці вибрав сметану, але хто мене слухає?

Вибір та справжність

Артем відчув, як морок від русалчиних слів почав розсіюватися під гнівним поглядом Зоряни. Її справжні емоції були в мільйон разів сильніші за штучну ніжність річкових духів.

— Дякую за запрошення, дівчата, — сказав Артем, м’яко відсторонюючи русалчину руку. — Але ваша пісня — це лише луна. Вона гарна, але нежива. А я вибираю тих, хто вміє сердитися, сміятися і йти поруч зі мною в справжньому світі. Зоряно, ходімо. Ти права, ми затрималися.

Русалки незадоволено зашипіли і з гучним сплеском пірнули під воду, залишивши на поверхні лише кілька пелюсток латаття.

Зоряна пішла вперед, демонстративно не дивлячись на Артема.

— «Гожанький»... — буркнула вона собі під ніс. — Теж мені, знайшли експонат.

Непийпиво підморгнув Артемові й тихо прошепотів:

— Тримайся, хлопче. Перемогти русалок — то пів справи. А от втихомирити розгнівану дівчину — тут навіть козацька шабля не допоможе. Тут потрібна справжня дипломатія!

Пан Коцький саркастично кахикнув:

— Артеме, затям урок: справжня небезпека — це не та, що під водою з хвостом, а та, що поруч із тобою з рюкзаком і в поганому настрої. Це і є твоє наступне випробування на «миротворця»!

💡 Словничок на полях:

• Гожанький — вродливий, гарний на вигляд (старе слово, яке русалки використовували як приманку).

• Річкові тенета — не тільки сіті, а й солодкі слова русалок, у яких можна заплутатися назавжди.

• Дипломатія — вміння домовлятися і знаходити вихід із конфліктних ситуацій (особливо коли Зоряна ревнує).

• Латаття — водяні лілії; у казках часто вважалися квітами, у які перетворюються русалки вдень.