Розділ 38. РЕВАНШ НА ДЗЕРКАЛЬНОМУ БОЛОТІ: БИТВА РЕПОМ

Стежка знову вивела компанію до Дзеркального Болота. Вода тут була чорною і гладенькою, наче екран вимкненого велетенського смартфона. Але тепер Артем не спотикався — він ішов впевнено, тримаючи спину прямо, як справжній характерник.

— О, зупиніться, мої юні друзі! — Пан Коцький першим вискочив на ту саму стару вербу. — Відчуваєте цей запах? Це пахне не багнюкою. Це пахне дешевими понтами, які ми тут залишили минулого разу. Артеме, готуйся. Твій «бро» з інтернету зачекався на реванш.

Поверхня болота здригнулася, і з глибини, наче з-під чорного скла, знову піднялося відображення.

Зустріч із Тінню

Цифровий Двійник виглядав ще безглуздіше, ніж раніше. Його худі роздулося до розмірів намету, кросівки сяяли фальшивим золотом, а навколо голови літали лайки, що дзижчали, як настирливі мухи. Він тримав у руках свій «ябкофон» і презирливо дивився на справжнього Артема.

— О-о-о, дивіться, хто повернувся! — пропищав Двійник. — Це що за «селюк стайл»? Де твій вайб, чувак? Ти виглядаєш як персонаж із підручника історії, якого забули розфарбувати. Ти став нудним! Де хайп? Де мільйони переглядів? Ти просто... звичайний.

— Та ти що! — вигукнув Чомучка, стріляючи іскрами з капелюха. — А чому цей «стильний» Артем так схожий на бульбашку, яку забули луснути? Гі-гі!

Артем зупинився на самому краї болота. Він не злився. Він дивився на Двійника з легким сумом, як на стару іграшку, з якої вже виріс.

— Ти досі думаєш, що я — це ти? — спокійно запитав Артем.

— Звісно! — Двійник почав швидко клацати по екрану. — Я — це твоя найкраща версія! Я — це те, що бачить світ! А ти — просто біологічний додаток до свого профілю! Слухай мій дисонанс, якщо в тебе ще вуха не відвалилися від тиші!

І Двійник почав викрикувати агресивний, ламаний реп, наповнений образами та порожніми словами про гроші, тачки та власну «крутість». Від цього звуку вода в болоті почала пузиритися і смердіти гнилою пластмасою.

Удар Миротворця

Артем глянув на Непийпива. Козак лише хмикнув у вуса:

— Ну що, Артеме? Покажи йому, що таке справжній ритм. Не той, що з динаміка, а той, що з серця.

Артем зробив крок на саму воду. Вона не затягнула його. Під ногами розійшлися золотисті кола. Він глибоко вдихнув, згадав уроки Мовчуна, працю на полі та тишу Грамофона. І почав читати свій реп — спокійний, глибокий і потужний:

«Ти кажеш — хайп, а я кажу — життя,

Твій цифровий туман іде у небуття.

Ти — лише піксель, порожнеча в склі,

А я тримаю ноги на святій землі.

Я склеїв глечик, я почув свій рід,

Я Миротворець, що ламає лід.

Мій ритм — не лайк, а щире слово друга,

Ти — лише тінь, а я — розірване коло туги!»

З кожним словом Артема Двійник ставав прозорішим. Його золоті кросівки почали обсипатися іржею, а «ябкофон» перетворився на звичайний гнилий шматок кори.

— Ні! Це неможливо! — верещав Двійник. — У тебе ж немає підписників! Ти ніхто без мене!

— Я — це я, — відповів Артем, підходячи впритул. — А ти — лише мій страх бути не таким, як усі. Іди в Ірій, Тінь. Тобі там знайдуть місце серед забутих ілюзій.

Артем торкнувся пальцем чола Двійника. Тієї ж миті відображення розлетілося на мільярди дрібних крапель води, які чистим дощем упали назад у болото. Чорна жижа миттєво зникла, відкриваючи чисте дно, встелене білим піском.

Тріумф справжності

— Ну треба ж... — Пан Коцький здивовано ворухнув вусом. — Я думав, ти будеш сперечатися з ним про кількість мегапікселів, а ти його... словом прибив. Чистим словом. Це було майже... — кіт заткнувся, підбираючи епітет, — майже не дратуючи. Тобі навіть пасує цей спокій. Хоча я все ще вважаю, що реп — це спосіб мучити котів середньої смуги.

Зоряна підійшла до Артема і вперше міцно потиснула йому руку.

— Ти переміг не його, Артеме. Ти переміг те, що змушувало тебе бути ним.

Непийпиво задоволено гупнув хлопця по спині:

— Оце і є Код Характерника в дії, хлопче! Коли ти не боїшся правди про себе — жодне болото тебе не засмокче. 

Артем подивився на сувій. Всі літери тепер сяяли одним рівним світлом. Шлях був відкритий.

💡 Словничок на полях:

• Цифровий Двійник — метафора нашого «онлайн-образу», який часто стає важливішим за реальну людину.

• Вайб — (сленг Артема) атмосфера, настрій; Двійник використовує це як зброю, але Артем знаходить справжній «вайб» у правді.

• Панти (Понти) — дешева пиха; те, що розчиняється перед обличчям справжніх випробувань.

• Ірій (у контексті розмови з Тінню) — місце забуття для ілюзій; Артем «відпускає» свій хибний образ.

• Слово Миротворця — мова, яка не потребує агресії, щоб бути почутою.