Останній погляд у дзеркало

Стежка назад виявилася набагато коротшою, коли ти не намагаєшся втекти від власної совісті. Артем і Зоряна крокували впевнено, а за ними, ніби почесна варта, тупали Непийпиво та Момай. Бабусі ж залишилися в хаті — Мотря взялася вчити Параску «правильно» зашивати дірки на ситі, і звідти вже доносилося перше мирне: «Та не так ти голку тримаєш, горе моє!».

Невдовзі попереду виросли кришталеві вежі Замку Судді. Біля входу, як і минулого разу, стояв Лисий помічник, потираючи свою ідеальну маківку замшевою ганчіркою.

— О, знову ви? — Лисий скривився так, ніби лимон проковтнув. — Що, пам'ять підвела? Забули пароль від входу чи ключі від совісті в гардеробі залишили?

— Ми тут проходом, — спокійно відповів Артем. — Хочемо ще раз глянути на ваші «високотехнологічні» дзеркала. Раніше вони мені здавалися несправними.

Суддя вийшов на ґанок, поправляючи свої ваги, які чомусь почали підозріло хилитися в бік Артема, натякаючи на «важкий» багаж мудрості.

— Ну що, «айтішнику»? — Суддя примружився. — Знову прийшов доводити, що ти центр всесвіту, а ми — просто старі пікселі в твоїй грі?

— Ні, — Артем зупинився прямо перед головним дзеркалом. — Прийшов подякувати. Ваша система працює бездоганно. Просто минулого разу в мене була «крива прошивка».

Сеанс групової терапії

Непийпиво підійшов до Лисого і з цікавістю заглянув у його блискучу голову, як у люстерко.

— Чуєш, хлопче, — пробасив козак, поправляючи вуса перед лобом помічника. — Ти б так сильно ту голову не тер. Бо як сонце вийде — засліпиш ворогів, і нам не дістанеться слави їх порубати. Санітарна норма яскравості перевищена!

Лисий обурено пирхнув:

— Це — аеродинаміка! Щоб думки швидше пролітали, не зачіпаючись за волосся!

Пан Коцький тим часом уже встиг обійти Суддю і почав тертися об його мантію.

— Ваша Честе, — промуркотів кіт, — ви б йому виписали штраф за відсутність почуття гумору. Це ж порушення екології Міжсвіття. Людина без жартів — як борщ без засмажки: ніби і їсти можна, а задоволення нуль.

Артем глянув у дзеркало. Тепер воно не показувало його в дорогому костюмі з мільйонами підписників. Натомість там стояв хлопець із втомленим, але світлим поглядом, поруч із дівчиною, яка більше не боялася сажі на обличчі.

— Дивись, Суддя, — Артем вказав на відображення. — Твої дзеркала більше не кривляться. Може, вони нарешті теж стали «миротворцями»?

Суддя глянув на свої ваги. Вони раптом вирівнялися і завмерли в ідеальному балансі.

— Гм... — Суддя почухав підборіддя. — Здається, ти зламав мій улюблений атракціон «Криві Душі». Тепер ти бачиш себе справжнім. Це нудно для моєї статистики, але корисно для твоєї кар’єми. Іди вже, поки я не призначив тебе своїм заступником із питань «м’яких» рішень.

— І голову прикрий! — гукнув Непийпиво Лисому, коли вони вже відходили. — Бо сороки подумають, що то гігантське яйце, і спробують висидіти там пташенят!

Лисий щось обурено кричав навздогін, але його голос потонув у сміху друзів і мелодійному дзвоні кобзи Момая.

💡 Словничок на полях:

• Аеродинаміка лисини — наукове обґрунтування відсутності зачіски, що дозволяє думкам рухатися зі швидкістю 4G.

• Крива прошивка — (сленг Артема) стан душі, коли твої внутрішні налаштування збиті, і ти бачиш світ через викривлену призму егоїзму.

• Кришталевий сарказм — стиль архітектури та спілкування в Замку Судді.

• Баланс ваг — рідкісне явище, коли людина нарешті перестає брехати сама собі.