РОЗДІЛ 24. ДИСЦИПЛІНА  ЧЕРЕЗ ПІТ І ТЕРНИ

Якщо Зоряна думала, щопраця в селі — це сидіти у вишиванці під калиною і записувати пісні, то Баба Параска розвіяла ці думки...

Ранок почався о 4:30. Баба Параска розбудила Зоряну, просто поклавши їй на ковдру оберемок сухих дров. — Вставай, бідося! Традиція починається з диму. Будемо піч палити. Зоряна, яка до цього бачила піч тільки в мультиках, з ентузіазмом підхопилася. — О, це так сакрально! Вогонь — це ж символ домашнього вогнища… — Вогонь — це коли в тебе заслінка відкрита, — перебила баба. — А якщо закрита, то символ домашнього чаду і виклику пожежників. Бери рогачі!

Через пів години Зоряна була схожа на шахтаря після зміни. Сажа була скрізь: на носі, на лобі і навіть на її білосніжній футболці . — Бабусю, вона не розгорається! Вона кашляє! — То вона від твоїх парфумів кашляє! — крикнула Параска з комори. — Не підкладай дрова, як олівці в пенал. Треба, щоб простір був, щоб дух пішов! Ти ж хотіла автентики? Ось вона — чиста, 400-річна сажа на твоїх щоках. Тепер ти справжня українка, а не картинка з календаря.

Майстер-клас «Прання по-старосвітськи»

Коли з піччю було покінчено , Параска витягла на подвір’я величезні балії. — Ба, а ми хіба не в машинці пратимемо? — з надією запитала Зоряна. — Машинка — то для слабаків. Ми сьогодні вивчаємо «білу магію». Будемо золити сорочки. Лугом! Зоряна дізналася, що традиційне прання попелом — це не спа-процедура. Це коли ти три години треш грубе полотно об дерев’яну дошку, поки твої пальці не стають кольору вареного рака. — Відчуваєш зв'язок з предками? — запитала Параска, дивлячись, як Зоряна зціпила зуби. — Відчуваю зв'язок з хребтом, який зараз вийде з чату! — прохрипіла дівчина. — О! Оце вже правильний настрій. Тільки через мозолі приходить розуміння, чому в наших піснях так багато суму.

 Лекція з ботаніки: «Не кожна квітка — то вінок»

Після обіду вони пішли на луг — «збирати зілля», як мріяла Зоряна. Вона вже уявляла, як плестиме магічні вінки, але Параска мала свій план. — Оце — полин, оце — звіробій, а оце — лопух. Збирай лопухи. — Навіщо, бабусю? Для обрядів? — Для обрядів очищення… свинарника! — розсміялася баба. — Будемо підстилку міняти. Це теж традиція, Зоряно. Якщо в тебе свиня в бруді спить, то ніяка вишиванка тебе не врятує від сорому перед селом.

Зоряна збирала лопухи з таким серйозним виглядом, ніби це був папірус з древніми закляттями. Але коли на лузі з'явився той самий гусак Борис, Зоряна використала свій  лопух)як щит, відбиваючись від птаха зі словами: «Це для науки, Борисе! Відійди, бо прокляну дев'ятим коліном!»

Вечірня рефлексія: «Смак справжньої каші»

День завершився біля печі, яка нарешті віддала тепло. Зоряна дістала чавунець з кашею, яку вона сама «накачала» вранці. Каша мліла весь день, і тепер пахла так, що можна було знепритомніти від задоволення.

— Ну що, досліднице? — Параска відламала шматок паляниці. — Запишеш у свій зошит, що традиція — це весело? Зоряна подивилася на свої червоні руки, на замурзаний сажею одяг і втомлено посміхнулася. — Запишу, бабусю, що традиція — це важка праця, яка має смак вершкового масла і диму. І що Борис — це втілення злого духа, якого не бере навіть полин. — Ростеш, дитино, — кивнула баба. — Завтра навчу тебе мазати долівку глиною. Оце буде справжній «дизайн інтер’єру».

Зоряна тільки важко зітхнула і потягнулася за другою порцією каші. Їй було вже не до сакральних сенсів — їй просто було неймовірно смачно.

• Заслінка — залізна кришка, якою закривають піч. Головний ворог Зоряни: забудеш відкрити — і хата перетворюється на димову завісу для партизанів.

• Рогачі — довга палиця з двома металевими «рогами» на кінці. Ними Зоряна намагалася вцілити в чавунець, але частіше влучала собі по ногах або в стіну.

• Чавунець — важкий металевий горщик для печі. Зоряна вважає, що це прабабуся сучасної мультиварки, тільки без кнопок і з характером дикої тварини.

• Золити — старовинний спосіб прання та відбілювання полотна за допомогою лугу (настояного попелу). Зоряна була в шоці: як це — чистити білі речі брудним попелом? Виявилося — магія!

• Рубель та качалка — дерев’яні знаряддя для прасування. Замість праски з відпарювачем Зоряна намотувала білизну на палицю і гатила по ній рубелем. Каже, що це краще за будь-який антистрес-тренажер.

• Долівка — земляна підлога в старій хаті. Те, що Зоряна завтра буде «дизайнувати» за допомогою глини, соломи та власних колін.

• Паляниця — великий домашній хліб. Зоряна тепер знає: це не просто тест на вимову, це те, що рятує тебе від голодної смерті після робочого дня з бабою Параскою.