Розділ 21. ПОВЕРНЕННЯ З ТРОФЕЄМ

Артем повертався до хати Мотрі, міцно притискаючи до грудей вузлик із рушником. Мушля у вусі все ще тихо відлунювала морським прибоєм, заспокоюючи серце, яке після зустрічі з Лисим калатало, як навіжений заєць у барабан.

Тільки-но він ступив за соняшниковий частокол, як соняшники дружно розвернули свої жовті обличчя до нього, ніби перевіряли: «Приніс? Чи з порожніми руками припхався?».

На порозі вже чекала Баба Мотря. Вона стояла, спершись на довгий рогач, а поруч Непийпиво з Момаєм зосереджено чистили шаблі, хоча Артем був упевнений, що вони жодної хвилини не зводили очей з лісової стежки.

— Ну що, соколе мій міський? — Мотря примружилася, і її коралі на шиї забряжчали, наче передчуваючи перемогу. — Знайшов того безволосого пройдисвіта? Чи він тебе навколо пальця обвів, як малу дитину?

Артем мовчки розгорнув рушник. На вишитому полотні яскравим золотом сяяло Кресало. Воно наче ввібрало в себе все світло вечірнього сонця.

— Оце так! — Момай аж підскочив, відклавши шаблю. — Непийпиво, ти бачив? Хлопець не просто Кресало забрав, він Лисого на чесному слові притиснув! Я чув, як той нечистий у кущах сопів, коли ти його загадкою про Відвертість припечатав.

Мотря обережно взяла Кресало, погладила його сухою, але теплою долонею і раптом гучно розсміялася. — Молодець, Артеме! Не злякався мушлю до вуха прикласти і рушникові довіритися. Знаєш, багато хто думає, що козак — це той, хто шаблею махає, як млином. А насправді справжній козак — це той, хто бачить брехню раніше, ніж вона з рота вилетить!

Пан Коцький, який до цього моменту дрімав на запічку, ліниво потягнувся, вигнувши спину дугою. — Ну, припустимо, — муркнув кіт, злізаючи на підлогу. — Хоча я б на місці Лисого ще й кросівки твої виграв. Але так і бути, Артеме, сьогодні я тобою майже пишаюся. На три відсотки з десяти. Це дуже високий показник для істоти без хвоста.

— Досить теревені розводити! — Мотря рішуче попрямувала до печі. — Раз Кресало вдома, значить, час для головного пригощання.

Вона вдарила Кресалом об кремінь, і з першої ж іскри в печі спалахнув вогонь — але не звичайний, а синьо-золотий. За хвилину на столі знову з’явилася макітра, але цього разу з неї пахло так, що в Артема паморочилося в голові.

— Це —  Банош, — урочисто промовила баба, насипаючи хлопцеві повну миску. — Його їдять тільки тоді, коли одна велика перемога вже за плечима, а ще більша — попереду.

Козаки теж присунулися до столу. Почалася справжня бесіда — без жартів, серйозна й глибока. — Ти зрозумів головне, малий, — почав Непийпиво, зачерпнувши каші. — Відвертість — це не просто слово. Це коли ти не будуєш стін навколо своєї душі. Лисий тому й лисий, що він увесь із хитрощів зроблений, йому зачепитися ні за що. А ти — справжній.

— Так, — підхопив Момай. — І тепер, коли літера «В» на сувої, ти став на крок ближче до дому. Але замок Судді — то не хата Мотрі. Там не пирогами зустрічають, а правдою, яка очі коле.

Артем їв кашу і відчував, як по тілу розливається дивна сила. Йому вже не здавалися такими страшними ці покручені дерева чи хитра нечисть. Він подивився на Бабу Мотрю, на її очіпок із мальв , і раптом запитав: — А ви завжди тут живете? В цій хаті?

— Я живу там, де потрібне світло, — загадково відповіла Мотря. — Коли закінчиш свою справу, Артеме, може, ще колись зайдеш на пироги. А поки — бери свій рушник, бери мушлю і йди. Замок Судді чекає. Тільки пам’ятай: перед Суддею не треба виправдовуватися. Треба просто бути собою.

— Ну, рушаймо, — Непийпиво підвівся, поправивши свій магічний глечик. — Час не чекає, а Суддя не любить запізнень.

Артем вклонився Мотрі, як навчив його Момай, і вони вийшли у вечірній туман, залишаючи позаду затишну хату, що світилася в темряві, наче великий добрий ліхтар.

💡 Словничок на полях:

• Банош — Легендарна страва карпатського регіону, яка стала гастрономічним символом Західної України. Основа: Кукурудзяна крупа (дрібного помелу) або борошно.Вариться виключно на сметані або вершках, що робить її надзвичайно ніжною та жирною. Подається зазвичай із бринзою, білими грибами або шкварками.

• Макітра — (згадувалася раніше) великий глиняний горщик, у якому тут подають святкову кашу.

• Запічок — місце в селянській хаті на печі або за нею, де зазвичай дуже тепло і зручно спати.

• Оселедець дибом встав — фразеологізм, що означає крайній ступінь здивування або переляку (у козаків — пасмо волосся).

• Припечатати загадкою — дуже влучно й сильно перемогти в суперечці чи випробуванні.

• Теревені розводити — вести пусті, беззмістовні розмови.

• Пройдисвіт — людина, яка не має постійного місця проживання, часто займається шахрайством (у цьому випадку — Чорт Лисий).