Розділ 20. МУШЛЯ-ДЕТЕКТОР ТА ПАСТКА ДЛЯ ЛИСОГО

Чорт Лисий підкинув Кресало прямо в повітрі й раптом залився таким гидким сміхом, що навіть старі постоли на деревах затріпотіли.

— Гі-гі-гі! Вгадав він! «Сльоза»! Ой, тримайте мою лисину, бо лусне від сміху! — Чорт демонстративно запхнув золоте Кресало глибоко в кишеню свого куцого жупана. — То була розминка, паничу! Масовка! Хто ж віддає таку цінну річ за першу ліпшу загадку? Я ж чорт, у мене в контракті дрібним шрифтом написано: «Брехати при кожній нагоді».

Артем відчув, як усередині закипає злість. Непийпива та Момая поруч не було — вони залишилися біля хати, щоб не сполохати нечисть, тож розраховувати доводилося тільки на себе.

— Ах ти ж... лиса підробка під інтелігента! — вигукнув Артем. — Ми ж домовлялися!

— Домовлялися? — Лисий почав колупати в зубах іржавим цвяхом. — Покажи мені печатку, підпис, свідків... Нема? Ну, то й гуляй лісом.

Артем згадав про подарунки. Він непомітно витяг із кишені перламутрову мушлю Водяника і притиснув її до вуха, прикривши капюшоном. Мушля вмить озвалася не голосом води, а дивним вібруючим дзвоном, який ставав тим гучнішим, чим більше Лисий посміхався.

«Бреше... Бреше, як соловейко в березні...» — прошепотіла мушля прямо в мозок Артему.

Хлопець хитро примружився. Він зрозумів: просто так цей лисий крутій нічого не віддасть. Треба брати його на «слабо».

— Гаразд, Лисий, — Артем спокійно склав руки на грудях. — Бачу, ти просто боїшся. Ти знаєш, що я розлускаю твої загадки, як насіння, тому й ховаєшся за брехнею. Давай так: якщо я вгадаю справжню загадку — ти віддаєш Кресало. А якщо ні... я віддам тобі свій рушник.

Артем дістав із-за пазухи вишиваний рушник Мотрі. Лисий, побачивши магічну річ, аж облизнувся. Він знав, що цей рушник показує шлях, а чорту, який вічно блукає манівцями, така річ була дорожча за бочку золота.

— Йде згода! — вигукнув Лисий, а в його очах спалахнули зелені вогники. — Але знай: якщо програєш — станеш моїм особистим підставщиком ніжок для перехожих!

Чорт вискочив на пеньок, витер лисину рукавом і промовив уже зовсім іншим, холодним і пронизливим голосом:

— Вона не має обличчя, але показує твою суть. Вона не має голосу, але кричить про твої наміри. Її важко нести, але легко втратити. Хто її має — той перед світом голий, але перед Богом чистий. Що це?

Артем напружився. Це була не просто загадка, це був іспит. Він згадав, як мушля Водяника реагувала на брехню Лисого. «Показує суть... голий перед світом...».

— Може, це Сумління? — пробурмотів Артем.

Мушля у вусі видала тихий, сумний звук, схожий на скрип старих дверей. «Ні... не те...» — підказала вона.

— Спроба номер два! — гигикнув Чорт. — Твій рушничок уже майже мій! Буду ним лисину після бані витирати!

Артем стиснув рушник у руках. Раптом він помітив, що вишивка на рушнику — червоні та чорні нитки — почала ледь помітно ворушитися, складаючись у химерні візерунки. Рушник ніби підштовхував його до відповіді. Артем згадав слова Параски: «Не шукай правди в тому, що блищить». І згадав, як сам сьогодні зізнався Водянику, що йому страшно.

— Це ВІДВЕРТІСТЬ! — гучно вимовив Артем. — Бо коли ти відвертий, ти нічого не приховуєш, ти «голий» у своїх правдивих словах!

Лисий чорт раптом зів’яв, як лопух на спеці. Його вуха обвисли, а лисина вкрилася великими краплями холодного поту.

— Як... як ти... — прохрипів він, неохоче витягаючи золоте Кресало. — Звідки в міського хлопця стільки правди в голові? Це ж немодно! Це ж нерентабельно!

— Тримай, поки я не передумав! — Лисий жбурнув Кресало Артему. — Забирай свою залізяку! Тьху на вас, святі та правильні! Тільки настрій зіпсували!

Щойно Артем торкнувся пальцями холодного золота Кресала, сувій у кишені Непийпива (який все ж таки спостерігав за всім через чарівне скло здалеку) спалахнув так сильно, що світло пробилося крізь шкіру сумки.

Літера «В» зайняла своє місце. Тепер у коді було: багато літер, але слово все ще було не зрозумілим.

Лисий чорт, не чекаючи, поки Артем почне святкувати, шмигнув у кущі, але наостанок обернувся:

— Іди вже, правдолюбе! Наступний твій зупинок — Замок Справедливого Судді. Там твою «відвертість» на ваги покладуть. Подивимося, чи переважить вона твої маленькі грішки!

Артем обережно загорнув Кресало в рушник Мотрі. Він відчував, що цей шлях стає дедалі небезпечнішим, але мушля у вусі тепер співала спокійною, чистою хвилею.

💡 Словничок на полях:

• Контракт із дрібним шрифтом — іронічне посилання на юридичні хитрощі, якими Лисий пояснює свою брехливість.

• Манівці — кружні, непрямі шляхи; часто вживається у значенні «збитися з правильного шляху».

• Підчеревина — (згадувалася раніше) у цьому розділі Лисий заздрить навіть шматку сала, бо програв магічний рушник.

• Справедливий Суддя — міфічний персонаж, який зважує вчинки людини на магічних терезах.

• Брехати як соловейко в березні — дуже красиво, натхненно і безперестанку обманювати.

• Взяти на «слабо» — спровокувати когось на дію, поставивши під сумнів його сміливість чи вміння.

• Рентабельно — вигідно, прибутково (Лисий використовує це слово, щоб підкреслити, що бути чесним — «невигідно»).