Артек. Те, що залишилось у тумані
П’ЯТА НІЧ (ОСТАННЯ)
Вивезли не всіх.
Деякі діти не прокинулись.
Деякі прокинулись, але не відреагували на свої імена.
Дзвін задзвенів востаннє.
А потім стих.
Зранку в таборі було порожньо.
Але ліжка — заправлені.
І в третьому корпусі з’явилось ще кілька нових.
Табір закрили за одну ніч.
Документи зникли.
Дітей вивозили мовчки.
Але місцеві бачили:
у вікнах третього корпусу ще тиждень стояли силуети.
Дзвінок дзвенить досі.
Навіть взимку.
Навіть коли там нікого немає.
Кажуть, останній вожатий не виїхав. Його тіло так і не знайшли.
Тепер він ходить територією — висока тінь у піонерській формі. Обличчя в нього немає, лише темна порожнеча.
Він рахує.
— Раз… два… три… — чути між соснами.
Якщо число збігається з кількістю людей, що зайшли в табір — один з них зникне до ранку.
Без слідів. Без крику.
Лише ще одне застелене ліжко в третьому корпусі.
Вожатий без обличчя — не привид.
Це лісовий рахівник, істота з карпатських легенд.
Він не вбиває.
Він замінює.
Тих, хто лишився в таборі надто довго,
міняють місцями з тінями з лісу.
Тому деякі діти повернулись додому…
але не впізнавали своїх батьків.
І завжди прокидались о 23:17.
Відредаговано: 21.03.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
