Діти почали малювати.
Усі — одне й те саме.
Табір.
Ліс.
І ще один корпус, якого немає.
Один хлопчик сказав: — Ми тепер тут живемо.
Його запитали, хто «ми».
Він довго думав і відповів: — Ті, кого порахували.
На третю добу приїхали мольфари з гір. Старий зайшов у табір і одразу зупинився біля дзвінка.
— Тут рахівник, — сказав він.
— Він не вбиває. Він міняє місцями.
— Діти — легкі. Вони швидко зливаються з лісом.
«Тут прокинулося те, що рахує дітей.
І якщо рахунок завершиться — ліс забере всіх».
Відредаговано: 21.03.2026