Той, хто зайде на територію, спершу бачить корпуси з вибитими вікнами. Але третій корпус — особливий.
Двері там завжди відчинені, навіть якщо їх заварити металом. Усередині — ліжка, застелені так, ніби діти щойно вийшли. На стінах — дитячі малюнки. Усі однакові:
чорні фігури без облич, що стоять між деревами, мотузки замість рук,
дзвінок замість серця.
У третій корпус не можна дивитися у дзеркала.
Бо в них видно не себе, а те, ким ти тут станеш.
Якщо залишитись там після заходу сонця, можна почути кроки на другому поверсі. Повільні. Рівні.
І дзвінок. Старий табірний дзвінок.
Він лунає о 23:17. Щоночі.
Відредаговано: 21.03.2026