У Закарпатті, серед гір, де туман повзе між смереками, стоїть покинутий табір, який місцеві досі називають «Артек». На жодній мапі його немає. Дороги до нього заростають мохом, а компаси там крутяться, ніби божеволіють.
Саме там стоїть табір. Його збудували на місці старого полонинського цвинтаря — ще до християнства. Старі казали:
«Тут не можна збирати дітей. Вони — найкраща жертва».
Їх не послухали.
Колись улітку туди привозили дітей. Вони співали біля вогнища, сміялися, писали листи додому. Але одного року — діти перестали повертатися.
Офіційно сказали: зсув ґрунту, евакуація, закриття. Та селяни пам’ятають інше.
Вночі з гір тоді доносився дитячий шепіт. Не крик — а саме шепіт, ніби хтось боявся, що його почують
Відредаговано: 21.03.2026