Глава 11

Якщо артефакторика захопила Дарину відразу, то з іншими предметами не усе сталося, як гадалося. Після обідньої перерви на практичному занятті з зіллєваріння спіткала невдача. Замість снодійного зілля вийшло якесь каламутне вариво, яке невдоволена викладачка гранда Мілутта вилила у раковину, встановлену в аудиторії. Що ж, варто по допомогу із цим предметом звернутися до Меллі. Та найважче було попереду — заняття з бойової магії! Звісно, цим даром Дарі не володіла, але всіх адептів обов’язково навчали елементарним навичкам самозахисту. А саме, концентрувати в руках певну силу й завдавати ударів. В Дарі нічого не виходило. Під глузливий сміх присутніх адептів вдалося створити невеличкий сріблястий згусток, який лоскотав замість того, щоб бити.

— Біда з тими артефакторами, в них завжди так, — скрушно зітхав на те викладач з бойової магії. — Варто буде багато тренуватися, адептко! З такими успіхами ти навіть срібному кажану не зумієш дати гідну відсіч!

Коли перший день навчання добіг кінця, Дарина лише полегшено видихнула. Після вечері разом з подругами попрямувала до купальні, вже неабияк кортіло поплавати в басейні! Подумки дякувала Вілю й Оґвару за подарований купальник, що виблискував сріблом на тлі молочно-білої шкіри.

В купальній залі зібралося чимало адептів. Залишивши одяг на кріслі неподалік від басейну, Дарі з насолодою пірнула в прохолодну воду. Господи, яке щастя! Давно вже мріяла поплавати й подумки уявляла собі море, наче перебувала на курорті… Вдосталь наплавалася та вийшла з басейну, прямуючи в бік стільців, де залишила речі й рушник, але шлях несподівано перегородили Елана з Аделлою.

— Бачили тебе на занятті з бойової магії! Посміховиську! — схрестивши руки на грудях, Елана гидливо скривилася, демонстративно виказуючи зневагу та злобу. — Варто тебе якось підсмажити в темному коридорі, щоб не зазнавалася…

— Ой, ботоксні фурії! Гадаєте, я вас боюся? — здійнявши підборіддя, Дарина намагалася не виказувати страх. Насправді розуміла, що ці змії небезпечні, хтозна, на що від них сподіватися?

— Якісь проблеми? — до дівчат стрімко наблизилася Ширрі. Очевидно, що налаштована вельми войовничо, в очах спалахнув червоний відблиск. Цієї миті Дарині здалося, що її подруга схожа на валькірію в червоному купальнику, ще б меч їй в руки та щит!

— Кого я бачу… — засичала крізь зуби Аделла. — Чергова іграшка Оґвара… Невже його ваблять ельфійські вуха? Спочатку та стихійниця, потім ти…

— Ти би язичка свого прикусила, Аделло, — Ширрі їдко всміхнулася, вигнувши смоляну брову. — Оґвар радше вже на троля зверне увагу, ніж на тебе, — нарочито-ліниво перевела погляд на застиглу від злоби Елану. — А тобі раджу триматися чимдалі від Дарі, второпала?

— А то що? — магетонка невідривно дивилася в очі Ширрі.

— Нариваєшся, дорогенька, — стояча поруч Дарина мимоволі аж здригнулася від крижаного голосу подруги, яка заступалася за неї. — Хочеш, щоб я тебе викликала на магічну дуель, Елано?

З такої несподіванки магетонка навіть напружилася, витріщивши очі. Сміливий виклик. Магічні дуелі суворо заборонені навіть в Юнідарі, а вже й годі казати про територію академії! Хоча гонорові адепти інколи й влаштовували такі поєдинки навіть попри страх ніколи не отримати жаданої ліцензії. Ба більше, Ширрі доволі сильна бойова магиня, а якщо Елана їй програє, то назавжди втратить серед адептів свій авторитет!

— Брудна напівкровко… ти тут ніхто… — засичала розлючена магетонка. — Ходи-но звідси, Аделло! Не варто з ними навіть розмовляти, аж нудить!

— Боягузки! — зловтішно гаркнула Ширрі услід Елані з Аделлою, які поспішно прямували геть, в бік приміщень з лазнями. — Ніколи навіть не наближайтеся до Дарі!

— Дякую… — зніяковіло пробурмотіла  Дарина до войовничої подруги, а адепти навколо лише тихенько посміювалися, спостерігаючи за цим цікавим дійством.

— А тобі, Дарі, варто би дійсно оволодіти елементарними навичками бойової магії, не завадить, — в погляді Ширрі, нарешті, зникли червоні вогники люті, дівочі очі знову нагадували чорні вуглинки. — Я особисто тебе тренуватиму, допоможу, чим зумію…

— Дівчатка, що тут відбувається? Здається, я щось цікаве пропустив! — поряд несподівано з’явився Віль, який щойно прийшов до купальні.

— Нічого особливого, просто де-кого на місце поставила, — холодно мовила Ширрі.

— Дарі, приніс твою сукню, — винувато схиливши голову, Віль простягнув Дарині вкрадений одяг. — Пробач мені цю витівку… А де Меллі?

— До лазні пішла, гріється на камінчиках, наче драконниця на сонці, — Ширрі пригладила рукою вогкі, чорні прядки. — Варто би її покликати та повертатися до кімнати. А чого це тебе раптом цікавить Меллі? — запитливо вигнула брову.

— Та так… нічого… — Віль зніяковіло відвернувся й махнув рукою. — Просто, спитав…

— Авжеж, — Ширрі багатозначно похитала головою. — Запав на неї! Гадаєш, не помічаю? Та краще би моя подруга на тебе звернула увагу, ніж на того безхребетного Ельворна, який завше плентається за Еланою! Гаразд, ходімо…

— На… Ельворна? Меллі закохана в Ельворна? — розгублена усмішка на обличчі Віля зникла враз, в зелених очах навіть промайнув відчай. Так, ельфійка йому вже давно припала до серця, але й гадки не мав, що її цікавить магетонець Ельворн.

— Сподіваюся, це безглузде захоплення швидко мине! — рішуче випалила Ширрі.

— Дарі! — Віль труснув головою, опановуючи себе після не вельми приємної інформації. — Сьогодні є можливість навідатися до бібліотеки, адже моя зміна чергувати…

— Бібліотека?! Ви що, з глузду з'їхали? — Ширрі злісно блимнула очима. — А якщо хтось дізнається?

— Тшшш… тихенько! — Віль застережливо приклав палець до своїх губ. — Дарі потрібні необхідні знання…

— Ширрі, ми швидко впораємося! — Дарина благально зиркнула на напружену подругу. — Кілька потрібних формул занотую і все…

— Гаразд, тоді варто поспішати, — бойова магиня невдоволено стиснула губи. — А ось і Мелл! — кивнула в бік розімлілої після лазні ельфійки, яка граційно наблизилася.