Глава 21.2

 Лія

Рей вийшов з альтанки, залишивши дівчину з двома чоловіками. Лія очікувала їх дій, але нічого не відбувалося. Інструменти для тортур вони не дістали. І батоги теж були відсутні. Вони просто дивилися на неї, періодично розмахуючи руками.

«Лієчко, тобі боляче? - страдницьким голосом запитав Деміон. - Гади імператорські, так над дівчиною знущатися », - продовжував голосити друг. Лія, намагаючись не засміятися, спостерігала за Деміоном. Він стрибав по столу, наче намагався щось схопити.

«Деміон, що ти робиш»?

«Намагаюся полегшити твої катування», - пояснив Деміон, не розуміючи, чому голос охоронниці такий спокійний.

«Які? Споглядати, як два чоловіки дивляться на тебе? - усміхнулася Лія, і її посмішка не сховалася від службовців.- Повір, я переживу їх погляди », - заспокоїлася вона.

«Ти не бачиш прірву? - здивовано запитав Деміон, дивлячись на пута дерева, що охоплюють шию Лії, - не відчуваєш болю»?

"А повинна"?

«Що ти бачиш?» - запитав він дівчину, запідозривши щось незвичне.

"Все що і раніше. Двох чоловіків. Один брюнет, гарної статури, шрам на підборідді, напевне від кинджала, років сорок на вигляд. Другий трохи молодший. Симпатичний такий. У нього мітка на руці. З завитками », - описала Лія.

«Ілюзія. Ну звичайно, як я не здогадався. Це все не по-справжньому », - ляснув себе по лобі Деміон, але все ще з побоюванням озираючись на прірву.

«Один смішно водить руками, а другий просто вирячився на мене, немов думки прочитати хоче».

«Швидше за все, так і є. Це сугестій. Він намагається тобі вселити почуття небезпеки, болю », - здогадався один.

«А- а. Он чого у нього піт на лобі виступив. Навіює», - здогадалася Лія, вивчаючи чоловіка. Він дивився їй прямо в очі. Вірніше намагався, але вона відволіклася на вивчення другого мага.

«Жах».

"Що там? - зацікавилася дівчина - Що ти бачиш »?

«Вогонь. Це жахливо. Твоє тіло, руки горять ».

Лія з цікавістю і недовірою подивилася на свої долоні, зап'ястя.

«Дуже гарні руки», - замилувалася своїми пальцями дівчина. Тім завжди любив повторювати, що такі пальці створені для гри на музичних інструментах або для спритного злодійства.

З усіма цими подіями, вона тільки зараз згадала про нього. Як він там? Переживає, напевно.

«Добре, що ти не бачиш. Моторошне видовище. Ще й дзеркало поставили », - порадів Деміон, з жахом розглядаючи згорілий череп Лії.

«Ага. Це шукачі імператора? »

«Імператорські службовці. Судячи з майстерних ілюзій - найкращі », - не помилився у своїх припущеннях Деміон.

«У молодого чоловіка мітка на зап'ясті. Він дракон ?»

«Якщо мітка повністю закінчена, тобто, як браслет огорнула зап'ясті, то так - він дракон».

«Йому на вигляд років тридцять», - зауважила Лія.

«Зовнішність драконів оманлива. Коли вони набувають другу іпостась, то процес старіння дуже сильно сповільнюється ».

Один з чоловіків склав руки разом, немов тримав палицю. Другий імітував, що тримає в руці посудину. Лії це нагадало пантоміму.

«Як прізвище твого брата»?

«Ліанде, а що?» - здивувався запитанню Деміон.

«Він вразив мене вміннями, я його знаннями його прізвища здивую».

Наступної миті маг замахнувся над головою дівчини, завдаючи невидимий удар. Лія не витримала і дзвінко засміялася.

Повернувшись в сторону Рея, вона взяла в руки кристал, що лежав перед нею , заговорила в нього, як у мікрофон:

- Інфанту Рейгалем Ліанде, може, досить втомлювати імператорських службовців?

Рейгалем не став чекати.

Він безшумно наблизився до сидячих в альтанці. Кинувши на чоловіків швидкий погляд, повернувся до Лії:

-Ви знаєте моє ім'я, а я вашого ні, - спокійно, приховуючи емоції, зауважив Рей.

«Ого, на « Ви », це прогрес».

«Ліє, він хороший, не треба так», - зауважив Деміон.

«Ага, твій хороший мене підсмажував на вогні щойно».

«Ти ж не постраждала. Він же в тебе злодійку, що перешкоджає моєму порятунку, бачить », - аргументував чоловік.

- Лія, - дівчина не стала простягати руку в знак вітання.

-Ви спритно обійшли магію моїх людей, - майже, захоплено зауважив інфанту.

Лія розуміла - змінив тактику. Шукачі в усіх світах однакові.

- Відпустіть службовців, думаю їх чекають імператорські справи.

Рей кивнув чоловікам. Вони поспішили піти з альтанки, а потім з саду, використовуючи портал.

-Я пропоную вам угоду, - дивлячись їй в очі, сказав інфанту.

Лія посміхнулася. Несподіваний поворот.

- І що ж ви можете запропонувати? - здивовано піднявши брову, запитала вона.

-Свободу.

Лія вийшла з-за столу, повільно наблизившись до чоловіка.

- Ви думаєте, що зможете мене утримати? -Не розриваючи зорового контакту, знову поставила питання. Іронічно, з викликом.

-Зможу. Якщо не в замку, то в підземеллі. Вас будуть охороняти і допитувати вдень і вночі, - загрозливо зауважив він.

Вона засміялася. Знала, що грає з ним. Б'є по самолюбству, але сміючись, зазначила:

- Якщо тортури будуть схожими з тими, що тільки демонстрували імператорські маги, то буде весело.

-А якщо іншими?

І перш ніж дівчина відповіла, Рейгалем в одну мить опинився біля неї й, схопивши за волосся, притягнув до себе. Закинувши її голову, він люто вп'явся їй в губи. Друга рука, ковзнувши по талії, зупинилася на попі дівчини, стискаючи м'яку і округлу частину тіла Лії й притягуючи ближче до себе.

Скільки було в цьому поцілунку злості, люті, бажання. Він кусав її губи до крові, немов караючи. Дівчина відчайдушно пручалася, молотила його руками по спині, крутила головою, ще більше завдаючи собі білю.

Рейгалем припинив свої дії так само несподівано, як і почав.

-Що ви собі дозволяєте!

-А можу дозволити ще більше, - багатообіцяюче сказав інфанту.