Глава 14

Лія

- Допоможіть! - перервав роздуми Лії плач дитини. Голос лунав з води.

«Там дитина тоне», - повідомила Лія і кинулася бігти до річки.

"Яка дитина? - здивувався Деміон. - Ліє, стій! ».

Дівчина, підбігши ближче до води, побачила хлопчика років шести, який тонув.

«Я повинна його врятувати».

Лія приготувалася до стрибка в воду.

«Ліє, зупинись! Це ілюзія. У Себеці немає дітей. Людина - це їхня друга іпостась, яку вони набувають у двадцять років », - майже кричав Деміон, закликаючи до здорового глузду.

Дівчина зупинилася.

«Через полог, крім тебе і варунців, ніхто не може потрапити, - продовжував переконувати друг.- Відійди від води».

Лія слухняно відійшла від річки, продовжуючи дивитися на потопельника. Вона не знала, що робити. Раптом хлопчик зник, а Лія побачила мацаки, які метнулися поверх води і зникли в річці. Дівчина почула чийсь сміх.

Від побаченого їй стало ніяково. Вона поспішила відійти по далі.

-Зачекай, - почула Лія чоловічий голос позаду себе.

Обернувшись, вона побачила на березі молодого блондина. Він був дуже гарний. Красиве тіло, світле, злегка кучеряве волосся діставало до плечей. Голубі, як вода, очі й принадна усмішка. На чоловікові були лише сині, підкачані до колін, штани. Взуття і сорочка були відсутні.

«Деміон, тепер там чоловік», - в паніці звернулася вона до духа.

-Мене звуть Древіс, - відрекомендувався, вийшовши з води, чоловік.- Пробач, що налякав. Але ж ти хотіла стрибнути.

-Я хотіла допомогти, а ти допомоги не потребував, - зло відповіла Лія.

-Так, я хотів запросити тебе в водний світ. І це, майже, вдалося.

«Ліє, що він хоче?» - стривожився Деміон.

"Не знаю поки. Він каже, що перетворившись хлопчиком, запрошував мене у водний світ », - поділилася дівчина.

"Не зовсім так. Якби ти стрибнула, то була б у його владі, бо стрибнула за ним по своїй волі. І не важливо, що заманив обманом. Такі у них звичаї », - пояснив Деміон.

-Дякую, мені і тут добре, - вимушено посміхнулася Лія.

Співрозмовник хрипко засміявся. Його тішило спілкування з дівчиною, і він не приховував цього.

-І що ж ти будеш робити, коли настане ніч? Щоб піти з території треба переплисти воду. А вода - це мої володіння.

Лія дивилася на нього і мовчала, чекаючи його дій.

-Як і суша, - тим часом додав він, попрямувавши у бік Лії легкою невимушеною ходою, продовжуючи посміхатися.

«Ліє, як він представився?»

«Здається Древіс»

«Це кракен, - вражено повідомив Деміон, - повелитель Себека. Встань перед ним на одне коліно. Віддай шану»

«Що? Не збираюся я йому кланятися, - обурилася Лія. - Раптом він бреше ».

"Навряд чи. Тільки вищі мають такий дар, як метоморф30 - вміння змінювати обличчя », - аргументував Деміон.

-Ви повелитель Себека? - запитала Лія прямо, щоб уникнути незручної ситуації, якщо раптом бахне на одне коліно, а він просто тезка.

Древіс зупинився, здивовано подивившись на Лію.

-А що це змінює?

-Я б хотіла знати, що вам від мене потрібно? - не стала ходити навколо Лія, втрачаючи останню можливість прихилити коліно.

Хоча не дуже й хотілося. Ще не вистачало перед брехунами на землю коліном припадати.

- Це ти в моїх володіннях, - посміхнувся кракен. - Що ти тут забула і як сюди потрапила? Зауваж твоя чесність - запорука твого успіху.

Лія здивовано підняла брову.

«Ліє, ти прихилила коліно !? Через магічного полога, я нічого не бачу і не чую. Коментуй, будь добра. Я хвилююся », - турбувався друг.

«Ні. Він тут просить мене відповідати чесно ».

«Краще не бреши. Йому більше тисячі років, він відразу розпізнає брехню »- порадив Деміон.

- Відповідай чесно на мої питання, я вирішу твою долю.

-Питай. Мені втрачати нічого.

-Як тільки ти стрибнула з обриву, у воду потрапили краплі твоєї крові. І я вже знав, хто ти. Вода з'єднує всі володіння у Себеці. Тому, перебуваючи у себе, я відчув тебе на великій відстані.

-І хто ж я? - недовірливо запитала Лія.

-Ти не належиш до жодної раси нашого світу. Твоя кров солодка і пахне інакше, хоча зовні схожа на кров Ельзи.

Дівчина занервувала. Треба ж по одній краплі зрозуміти, що вона іномірянка.

-Яке відношення ти маєш до нашого світу? – продовжував питати кракен. Тепер він знаходився зовсім близько біля дівчини.

Лія показала браслет на своїй руці.

-Мене проти волі відправили в ваш світ, зв'язавши присягою.

Повелитель задумався.

-Допоможи мені вибратися з вашого володіння. Вибачте, що вдерлася на вашу територію.

-Можливо, ти послана мені богами, в день морського жертвопринесення, - оглядаючи іномірянку, задумливо сказав повелитель.

-Яка подія, - не без іронії сказала Лія. Буквально декілька хвилин тому думала про жертвоприношення драконів. І тут на тобі: варунцi жертви приносять. Ну, цей хоч відкрито говорить, а не байки розповідає.

-Воно буває раз в сто років.

-Так ви мене в жертву принести хочете? - припустила Лія.

Ось треба ж так невдало стрибнути.

Повелитель розсміявся.

-Від тебе я хочу сина.

-Не думаю, що це гарна ідея, - Лія позадкувала назад.

«Ліє, що він говорить?» - допитувався Деміон.

- Я подарую тобі незабутню ніч, буду ніжним з тобою, - пообіцяв Древіс.

«Хоче, щоб я стала його коханкою» - відповіла вона другу.

"О ні! Ліє, тільки не дай йому себе поцілувати»

Наступної миті губи повелителя торкнулися її губ. Його уста були прохолодними і м'якими. Від несподіванки дівчина не знала, що робити. Все навколо стало обертатися, а кракен продовжував торкатися її губ, при цьому очі його були закриті.

«Щось відбувається, - повідомила Лія Деміону. - Все навколо крутиться ».

«Борись з притяганням його чар, - говорив Деміон, при цьому тихіше, для себе додав.- Ще ніколи не намагався врятувати жінку від пристрасної ночі».