Глава 10

Лія

Деміон усміхнувся. Дивовижна дівчина - охоронець його душі. Парадокс життя: дівчина-злодійка, що володіє таким великим і добрим серцем. Він зобов'язаний їй. Не тільки повинен годувати, бути поводирем у чужому світі, а й оберігати.

Дух показав, де викопати корінці, розповів, як правильно їсти їх. Непривабливі на вигляд вони виявилися смачними, трохи солонуватими. Деміон знайшов і дерево з червоними плодами. М'якими й солодкими.

Після незвичайного сніданку вони прийняли рішення йти в бік найближчого поселення. Тільки там можна знайти майстра артефактів, який відправить їх у ліс.

По дорозі Лія розповідала про своє життя. Про матір алкоголічку і вітчима, який розпускав руки. Як їй у дванадцять років довелося втекти з дому. Про друга Тіма, брата по нещастю, який ділився з нею їжею і навчив виживати. Як вони крали: спочатку їжу, потім одяг. А через роки стали професійними злодіями.

А друг розповідав, як вони з братом любили в дитинстві грати в битви. І як його «Вогник», таке прізвисько було в дитинстві у його старшого брата, ховався в башті від гніву дядька, коли щось накоїв. Як вони мало не загинули, вирішивши, що, коли стрибнути зі скелі, то друга іпостась прокинеться. Благо біля скелі була вода, і їм вдалося виплисти.

Після таких одкровень і спогадів Лія задумалася. Зараз їй ще більше захотілося додому, де все зрозуміле і знайоме.

«Ти так і не розповіла, що шукаєш в лісі мохакні», - нагадав про свою присутність Деміон.

"Не повіриш. Як не дивно, але черговий камінь. У вас все на них зосереджено. Псих, який відправив мене у ваш світ, був нашим замовником. Саме він зробив клятву на крові. Коли я знайду кристал дейрака, то зможу повернутися додому ».

«Це він надів на тебе амулет, що приховує магію?»

«Щось таке говорив. Він взагалі багато незрозумілих слів вживав ».

«Добре придумано - послати злодійку в наш світ і надіти потужний амулет, щоб ніхто не зміг визначити іномирянку. Зробити кровну присягу. Якщо в термін ти не знайдеш те, що потрібно, то будуть наслідки. Цікаво, що за блок він поставив? Як сильно йому потрібен цей артефакт ».

«Він хоче нашкодити нашому світу? Навіщо йому цей кристал дейрака? Він може викликати апокаліпсис? »

«На подив - ні. Цей камінь може зцілювати. Але він дуже рідкісний. Кристал дейрака зустрічається рідше, ніж навіть алатир. Алатир можна замінити кристалами меншої потужності в деяких обрядах. Кристалу дейрака аналогів немає. І він поза законом, зцілює всі відомі у світі хвороби. А заборонили його через злочинців. Багато років тому особливо небезпечних лиходіїв маги нагороджували сміральною хворобою13. Людина помирала дуже болісно, а її останки перетворювалися на порох. Як виявилося, кристал дейрака міг її вилікувати. Ось його і заборонили ».

«Дивна історія».

Все - таки, погано не мати сили. Вони довгий час пересувалися по лісі, який тепер здавався Лії одноманітним і нескінченним. Портали зручна штука, крутіше наших літаків.

Ноги втомилися від ходьби. Знову хотілося їсти, а ще більше хотілося прийняти справжню ванну з ароматною піною і гарячою водою. А ще кави. За ковток улюбленого гарячого напою можна і душу продати.

Дівчина сіла на пагорб. З височини була видна якась дорога, що знаходилася зовсім поруч. Навколо кущі та дерева. Чувся спів невідомих птахів.

«Добре, що в лісі немає тварин», - насолоджуючись відпочинком, звернулася вона до Деміона.

"Чому ні? Є. І дуже багато ».

«Я тут уже два дні і жодної не бачила».

«Ті, що небезпечні, прокидаються вночі. А нешкідливі не заподіюють зла. Вони не відчувають від тебе загрози, ось і не нападають, і на очі не показуються ».

Лія хмикнула. Розумні, одначе, тварини. Про тих, що вночі прокидаються, думати не хотілося.

Почувся шум коліс. На жаль, не автомобіля, а якогось возу.

Деміон насупився. Як дивно. Цією дорогою зазвичай користуються пеони. Вони перевозять насіння або продукти з одного поселення в інше.

Хлібороби не мають магічних сил, і засобів для переміщення порталами у них теж немає. Та й незручно ними вантаж переміщати, тому перевозять провізію, свій урожай з полів за допомогою візків. Саме до них хотів долучитися дух з Лією, щоб дістатися селища.

Але по лісовій дорозі їхала карета, запряжена конем гуррія. Такі карети використовувалися для перевезення злочинців. Вони оснащені магічним куполом, який не дозволить скористатися магією сидячому всередині. Ззаду і попереду на спеціальних виступах стояли люди в амуніції. На головах у законників були прикріплені бургіньоти15. Вони за формою були схожі на відкритий шолом без забрала. Він був забезпечений козирком і вертикальним гребенем. Саме за допомогою цього гребеня підтримувався зв'язок з гуррією.

Лія теж помітила візок і з цікавістю спостерігала за дормезом16, який представляв щось на зразок величезної первісної карети, на величезних високих колесах якої стояв незграбний ящик великих розмірів. Зовні він був обтягнутий чорною шкірою. Лія звернула увагу, що в транспорті немає вікон.

Кінь, який віз карету, був прекрасний. Зовні нагадував фрестайла17,

Деміон пояснив Лії призначення карети. Вказав на людей, що стоять з чотирьох сторін транспорту. Їх головною метою було ментально вказувати пункт призначення коневі, який був запряжений за допомогою хомута. Як пояснив Деміон, кінь дуже сильний і неоціненний. Таких, як він складно неволити. Він і захист, і перевізник даної карети.

Гнідий кінь був прекрасний. Зовні схожий на наших земних, тільки його грива була незвичайного золотого кольору. І крила, навіть складені, мали величний вигляд. При галопі грива переливалася на сонці гарніше будь-якого золота. Голову прикрашали два тонких роги.

«Як же їм вдалося поневолити такого красеня?» - запитала Лія

«Швидше за все, лошам. Такий кінь немає рівних. Їх магія унікальна. Вони здатні до швидкої регенерації. Під час боротьби не тільки захистить, а й знищить ворога. Одним помахом крила кінь здатний знести близько п'ятисот фунтів ваги. Гуррія вміє ставити захисний щит, закриваючи свій табун ».