Знайди її

Розкішний кабінет обставлений по усім вимогам сучасного дизайну, надійно приховував інкогніто розмови. Тієї розмови, яка велася між двома чоловіками, сидячи навпроти за широким столом.

Перший із чоловіків виглядав років на двадцять п’ять, інший був удвічі старший. Обидва високі, у чудовій формі. Густе темне волосся, мужні риси обличчя, витончені руки, не звиклі до фізичної праці. З першого погляду, можна було зрозуміти, що то сидять батько та син.

Молодший чоловік, у черговий раз відпивши з філіжанки з кавою, скривився:

- Треба звільнити цю ідіотку. Навіть каву зварити не здатна. Краще вже розчинну пити, аніж таке сміття розбавлене.

Батько не відповів на цю гнівну річ, трохи стиснувши вуста. Потім, все ж таки, порушив тишу:

- Він повернувся?

- Куди ж він дінеться? - насмішкувато простягнув хлопець, ставлячи чашку на стіл, - наш Андрійко, любить привертати увагу. Дурна біганина - це все, на що його вистачає.

- З ним усе гаразд? Він не ушкоджений?

- Що з ним станеться, тату? Але мені вже набридло кожного разу дізнаватися, куди молодшенького занесло на цей раз. В мене є, інші, більш важливі справи.

Зрілий чоловік кивнув, погоджуючись. У світі бізнесу, дійсно інколи немає коли вгору глянути, і на особисті переживання часу не лишається. Проте Андрій його син, і він не може ігнорувати його втечі з дому. До того ж, здається, підозрює, у чому причина…

- Навіщо ти покликав мене? - повернув чоловіка до реальності голос сина.

Бізнесмен відпив трохи кави зі своєї чашки. Чому спадкоємець так злиться? Каву досить пристойна, навіть смачна.

- Синку, ти ж знаєш, що після першого мого розлучення, я збирався одружитися удруге?

- Ще б мені не знати! Через ту шльондру, було стільки метушні…

- Яне! - крикнув Віталій, чиї очі гнівно заблимали.

- Я кажу неправду? Хіба не вона тебе покинула? Навіщо ти узагалі про неї заговорив?

- Вислухай, мене юначе, - суворо промовив батько, - і тоді все зрозумієш.

- Я думав, що з тією пристосованкою, справу закрито.

- Теж так думав, - парував бізнесмен, - але нещодавно, випадково дізнався, що вона пішла від мене вагітною.

- І що? - із роздратуванням спитав Ян.

- Те, що вона могла носити під серцем мою дитину.

- І що? - знову простягнув хлопець, - вона зробила свій вибір. Пішла, то нехай валить.

На деякий час царювало мовчання. Віталій Аркадійович, проігнорувавши нападки сина у сторону колишньої коханої, промовив:

- Я навів довідки у тій лікарні де вона народжувала. У Каті є донька, яка зараз вже доросла дівчина, двадцяти  років. І це може бути ваша, із Андрієм, сестра.

- Чудово!!! Прекрасно!!! Отже на сімейний бізнес і загальний спадок може з’явитися ще один претендент. Точніше претендентка! Де б ці жінки не з’явилися, вони все псують.

На вродливому обличчі Яна не було жодного натяку на радість, тільки роздратування. Бізнесмен майже від народження, він дуже не любив, коли на його кошти зазіхали.

- У мене до тебе прохання, синку, - вів далі Віталій, - ти повинен знайти цю дівчину, і дізнатися, чи дійсно вона моя донька.

- Чому цим маю займатися саме я? - невдоволено спитав Ян, - найми тих, для кого подібне заняття - робота. 

- Я не бажаю, виносити особисте з сімейного кола.

- Мало мені метушні з Андрієм, то я ще маю шукати якусь дівку, про яку знати не знаю? 

- Немає такого завдання, з яким би ти не впорався, чи не так?

- За пристойну винагороду, - хмикнув молодий чоловік.

- От про це і поговоримо детальніше, - сказав  батько, - влаштовуйся зручніше, думаю, тобі буде цікавою моя пропозиція.

Ян закинув ногу на ногу та знову взяв до рук філіжанку з кавою. Прийняв незалежний вигляд, який звик приймати перед діловими партнерами.

- Ти знаєш, що я збираюся розділити спадок між вами двома порівну. Але якщо ти знайдеш мою потенційну доньку, я готовий відписати тобі сімдесят відсотків,  - рішуче промовив Віталій Аркадійович, пильно дивлячись на старшого сина.

- Тобто, Андрій отримає лише тридцять відсотків? Цьому телепню буде і цього забагато. Він же узагалі не вміє вести бізнес.

- Він мій син, і я не здатен його скривдити, - парував батько.

- Що ж буде, коли я знайду ту дівулю, і виявиться, що вона твоя донька? - спитав молодий чоловік. Йому все менше подобалася думка, що на їх сімейну справу знайшлися ще бажаючи.

- У цьому випадку, я потурбуюся про неї особисто. Щось придумаю. У будь якому разі, саме ти отримаєш найбільший куш. То, що скажеш?

Вродливий молодий чоловік, хмикнув, відпив кави та із роздратуванням відставив чашку. Ця гірка рідина зовсім охолола…

- Ти певен, що це того варто? - спитав Ян, - ти ж можеш і помилятися. І це дівча може бути звичайною нагуляною байстрючкою.