Повноцінна

  Коли ми розбираємо природу шляхетності, корисно зазирнути в голови тих, хто присвятив цьому життя — видатних філософів та психологів. Вони давно розклали цей феномен по поличках, і їхні висновки дивовижним чином підтверджують усе те, про що ми говорили вище. Давайте влаштуємо невеликий інтелектуальний консиліум, але виключно доступною мовою.

1. Фрідріх Ніцше: Аристократ як творець власних цінностей

Німецький філософ Фрідріх Ніцше багато писав про «шляхетну касту», але він мав на увазі не титули, а стан розуму. Його головна теза: шляхетна людина — це той, хто сам створює свої цінності. Плебей (людина з психологією раба) завжди чекає, що суспільство, партія чи натовп скажуть йому, що добре, а що погано (як ті люди з 90-х із їхнім «я в политику не лезу»). Аристократ духу сам вирішує, де його закон, і ніколи не шукає схвалення натовпу. Ніцше казав, що шляхетна душа має почуття глибокої поваги до самої себе.

2. Хосе Ортега-і-Гассет: Шляхетність як обов'язок

Іспанський філософ у своїй культовій праці «Повстання мас» ввів ідеальну формулу. Він написав: «Шляхетність визначається не походженням, а вимогливістю до себе. Шляхетне життя — це життя, присвячене обов'язку».
Ортега-і-Гассет розділив людей на два типи. Перший — це «маса», люди, які пливуть за течією, нічого від себе не вимагають, задовольняються примітивним і кричать «будь проще!». Другий тип — це шляхетні люди. Вони добровільно беруть на себе великі завдання, виховують свій розум і несуть відповідальність за світ навколо.

3. Віктор Франкл: Аристократизм у концтаборі (Психологічний зріз)

Всесвітньо відомий австрійський психотерапевт Віктор Франкл пройшов через нацистські концтабори. Там він зробив вражаюче психологічне відкриття: у нелюдських умовах, де людей розлюднювали, морили голодом і перетворювали на сіру масу, дехто примудрявся ділитися останнім шматком хліба і втішати інших. Франкл назвав це внутрішньою свободою. Це і є чистий аристократизм духу — здатність залишатися людиною і тримати моральну планку навіть тоді, коли соціум навколо тебе повністю деградував і перетворився на звірів.

  4. Альфред Адлер: Комплекс неповноцінності проти здорової сили

Учень Фройда, психолог Альфред Адлер, детально описав природу тих самих місцевих царьків (на кшталт корумпованих дніпровських тіньовиків). Адлер довів, що жага до безмежної корупційної влади, зверхність та приниження інших — це наслідок важкого комплексу неповноцінності. Людина, яка не має внутрішньої культури, намагається компенсувати свою внутрішню меншовартість зовнішніми атрибутами: брудними грошима, підлеглими, які цілують їй руки, та рабською свитою.

Як бачимо, філософія та психологія в один голос кажуть: аристократизм духу — це в першу чергу  не про блакитну кров. Це про сміливість жити за власним високим кодексом, навіть коли навколо панує тотальний хаос, злидні або корупція.