Архітектура кохання

Розділ 37

Перший вересень наступного року видався сонячним і прозорим, із легким запахом осені, яка щойно починала фарбувати краї листя.

У Зорівці того дня вперше за кілька десятиліть було людно. На вулиці стояли автобуси, на подвір'ї новенької школи гомоніли діти в святкових сорочках, а біля входу, у білих бантах, щільно стояли першачки з великими букетами.

Школа вийшла такою, як на кресленні. Одноповерхова, світла, з великими вікнами на південь і внутрішнім двором, у центрі якого, ще молода, тендітна, але вже вкрита першими листочками, росла яблуня.

На стіні при вході, невеликими літерами, було викарбовано: «Тут кожному місце».

Маша стояла осторонь, у світлій сукні, з розпущеним волоссям, яке гойдав теплий вітер, і дивилась на це все, ніби крізь скло. Їй і досі не вірилось. Дівчинка, яка колись носила воду з колодязя й малювала на звороті шпалер хати, яких ніхто не збудує, стояла тепер перед будинком, який збудували за її кресленнями.

— Ти дивишся так, ніби боїшся, що він зникне, — тихо сказав Назар, ставши поруч.

— Так і є.

— Він не зникне. Він міцний. Я перевіряв перекриття.

— Ти завжди перевіряєш.

— Це моя любов до тебе. У формі розрахунків.

Маша розсміялась і притулилась до його плеча. За рік вони з'їздили на два відрядження до районних бюро, пережили першу квартирну зиму, коли в них зламався бойлер, і навчились сперечатись так, щоб ніхто не кричав. У маленькій квартирі біля інституту було тепло, на підвіконні цвіли фіалки, а на стіні, у рамці, висів старий малюнок білої хатини з синіми віконницями. Вони жили так, ніби були все життя разом.

Ганна Петрівна, у святковій блузці із сяючим обличчям, перерізала стрічку на порозі. Вона ледь тримала ножиці в руках, бо ті тремтіли.

— Я це бачила в мріях, — шепотіла вона, повертаючись до Маші. — Не думала, що доживу.

— Це ви мене навчили бачити простір, — тихо відповіла Маша.

Ганна Петрівна не відповіла. Тільки міцно, по-материнськи обійняла її.

Святом керував Роман Веремій, який говорив коротко й щиро, а в кінці несподівано додав:

— Цей проєкт не був би можливим без однієї молодої архітекторки, яка колись, зіткнувшись із несправедливістю, не опустила руки. Дякую вам, Маріє.

Маша почервоніла й сховалась за плече Назара, а в залі гучно, на всю силу, зааплодували. Найгучніше, звісно, плескали Соля й Богдан, які приїхали зі Львова з маленькою дочкою на руках.

Біля задньої стіни, в простій куртці й робочих рукавицях, стояв Матвій. Він тихо допомагав вантажити стільці, розносив воду й не підходив ближче. Коли їхні погляди зустрілись, він схилив голову. Маша відповіла ледь помітною посмішкою. Цього було досить: він це розумів і не просив більше.

Оксана стояла в першому ряду, з вишитою сумочкою в руках. Вона не плакала, принаймні так твердила. Просто часто моргала й поправляла хустку на шиї.

Коли офіційна частина закінчилась і діти з гамором розбіглись по новеньких класах, Маша підійшла до мами.

— Мамо, ти як?

— Добре, доню. — Оксана довго дивилась на школу, на яблуню, на Назара, що стояв неподалік і розмовляв із дітьми. — Пам'ятаєш, ти колись спитала мене, чому в нас нема тата?

Маша кивнула.

— Я сказала, що в нас є ми, а ми вміємо більше, ніж деякі.

— Пам'ятаю.

— Ото ж, — Оксана усміхнулась, і в куточках її очей зблиснули сльози. — Тепер у нас є ми. Але вже більше. Нас, Машо, тепер багато.

Маша обійняла її й довго не відпускала. Над ними шелестіла молода яблуня, а десь у школі перший дзвінок радісно розлився по всьому подвір'ю.

Назар підійшов тихо й узяв Машу за руку. Просто так, без слів, як беруть руку того, хто завжди був поруч.

— Додому? — спитав він.

Маша озирнулась. Школа світилась на сонці. Мама стояла поруч. Ганна Петрівна махала їм рукою з порога. Діти вже малювали щось у класах на великих дошках.

— Додому, — сказала вона. — Скрізь, де ти.

І вперше за все життя вона була певна: що б не стало на їхньому шляху, вони збудують. Все, що захочуть. Разом.

Кінець

Якщо вам сподоався мій роман. Ставте вподобайки, коментуйте, мені дуже важлива ваша думка. Підписуйтесь, на вас чекає багато цікавого!


 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше