Архітектура кохання

Розділ 31

Плітки, як вогонь, гаснуть тоді, коли їм нема чим харчуватись, а в інституті якраз з'явилось багато свіжого палива.

У понеділок хтось помітив, що Богдан, найсерйозніший і найпередбачливіший хлопець першого курсу, ніжно тримав Солю за руку в бібліотеці. У вівторок їх бачили разом у їдальні, причому Богдан, виявляється, вмів щиро сміятись, а Соля, виявляється, вміла червоніти. У середу обидва спізнились на лекцію Кравчука, і той, не перериваючи пояснення, лише скептично підняв брову.

— Це ж кінець світу, — шепотіли дівчата в коридорі. — Богдан і Соломія! Хто б міг подумати!

— А я ще восени казала, що вони будуть парою, — стверджувала Алла, яка нічого такого не казала.

Маша спостерігала це з тихою, теплою усмішкою.

— Ти ж знала, — сказала вона якось Солі, коли вони поверталися до гуртожитку.

— Що знала?

— Що ти йому подобаєшся.

— Ага. З вересня. Він мені дзвонив о десятій вечора й питав, як правильно складати ватман. Я думала, що це найдурніший спосіб залицятись, який я колись бачила.

— А тепер?

— А тепер я думаю, що це найрозумніший. — Соля розсміялась. — Він ніколи не поспішав. А я виявилась не така вперта, як думала.

Маша обняла її за плече.

— Я за тебе рада.

— І я за тебе. — Соля глянула на неї хитро. — Тільки не тягни занадто довго. Бо інакше мені доведеться вигадати для тебе ще одну плітку, яка буде приємніша за ту.

Про Лєну в тому чаті тихо забули. Хтось із дорослих, кажуть, написав там кілька гострих слів, що ті, хто мав чого соромитись, повинні соромитись мовчки. Ганна Петрівна, мабуть, скористалась онучкиним телефоном. Допис про Машу зник, а разом з ним і охочі його розвивати.

Маша не стала допитуватись. Вона вже знала, що світ часом сам бере на себе роль справедливості, якщо дати йому трохи часу.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше