Розділ 13

Назар довго не міг наважитись.

Перша думка була жорсткою: прийти й сказати їй усе. Друга ще жорсткішою: відступити й дати їй самій обпектись. Третя виявилась найгіршою й найпереконливішою: він не хотів, щоб вона дізналась правду від самого Андрія, у найгіршу мить, коли той почне виправдовуватись.

У четвер зателефонував Тимофій.

— Хочеш знати, де Лобода й Влада зустрічаються по п'ятницях? Кав'ярня «Лампа» на Кафедральній. Підвальчик із червоними лампами. Влада вважає, що це їхня «романтична традиція».

— Дякую. Тільки нікому ні слова.

— Ти що, збираєшся влаштувати сцену?

— Ні. Я тільки хочу показати Маші те, що вона має право побачити.

У п'ятницю по парах він знайшов Машу біля гардероба.

— Слухай, у мене до тебе справа, — сказав він ніби між іншим. — Я здав курсову, і мені потрібна жива людина, щоб це відсвяткувати. Знаю одне місце, де подають дивовижну каву. Ходімо?

— Назаре, мені до шостої в офіс…

— До шостої ще дві години. Кава займе сорок хвилин.

Вона глянула на годинник, потім на нього й раптом зрозуміла, що відмовляти не хоче.

— Гаразд. Але лише сорок хвилин.

Вони пішли пішки. Було вогко й сіро, вітер ганяв бруківкою жовте листя. Назар розповідав якусь смішну історію про те, як на другому курсі склав макет мосту, який розвалився від першого ж подиху вітру, і Маша сміялась так щиро, що не помітила, як вони звернули на Кафедральну.

— А що це за місце? — спитала вона, зупинившись біля важких дверей, що вели вниз.

— «Лампа». Кажуть, тут найкраща кава в місті.

Вони спустились кількома сходинками. Підвальчик був малий і затишний, освітлений червоними лампами, що висіли над столиками, мов вишні. Пахло корицею й свіжомеленою кавою. Маша озирнулась, шукаючи вільне місце, й раптом застигла.

За кутовим столиком сидів Андрій.

Поруч із ним, майже впритул, сиділа дівчина з густим темним волоссям і яскраво-червоними губами. Вона сміялась, закинувши голову, а він тримав її руку на столі й проводив пальцем по її зап'ясті. Повільно, лагідно, так, як колись на набережній торкався Машиних пальців.

Маша не рухалась. Здавалось, навіть повітря в підвальчику застигло.

— Маш? — тихо сказав Назар. — Усе гаразд?

Вона не відповіла. Андрій нахилився й щось прошепотів дівчині на вухо, і та знову розсміялась, а потім торкнулась губами його щоки. Так природно, наче робила це сто разів.

— Це… — голос у Маші зірвався. — Це він.

— Хто?

— Андрій. Той, про якого я тобі казала.

Назар повільно кивнув. Його обличчя нічого не виражало.

— Тоді ходімо звідси. Не треба цього бачити.

— Ні, — раптом сказала Маша. Голос її був дивно рівним. — Я хочу почути.

Вона пішла до столика. Не швидко. Без ривків. Назар рушив слідом, трохи позаду, готовий у будь-яку мить стати між нею й усім, що може статись.

Андрій побачив її за три кроки. Усмішка на його обличчі завмерла, але лише на мить, потім він швидко підвівся.

— Машо? Яка… яка несподіванка!

— Так, — сказала вона. — Несподіванка.

— Андрію, хто це? — спитала дівчина з червоними губами, не відпускаючи його руки.

— Це… — Андрій провів рукою по волоссю. — Це дівчина з нашого офісу. Прибиральниця. Допомагає мені іноді з документами.

Тиша впала, як сніг.

— Допомагаю з документами, — повторила Маша без жодної інтонації.

— Машо, послухай, це не те, що ти думаєш…

— А що я думаю, Андрію?

— Ну, це Влада, моя колега. Ми просто обговорювали…

— Ви обговорювали, — Маша подивилась на їхні переплетені пальці, — і при цьому вона цілувала тебе. Колега.

Влада відсмикнула руку. На її обличчі промайнуло здивування, потім злість.

— Ти що, зустрічаєшся з прибиральницею?

— Я не зустрічаюсь! — майже вигукнув Андрій. — Влад, не вигадуй!

— Не зустрічаєшся, — тихо повторила Маша. Не з докором, а так, ніби записувала для себе. — Дякую за відвертість.

Вона розвернулась і пішла до виходу, мов ішла по тонкому льоду. Кроки її не стукали. Здавалось, вона взагалі не торкається підлоги.

Назар подивився на Андрія. Лише на кілька секунд. У цьому погляді не було гніву, лише холодна, тиха точність.

— Ти поганий актор, — сказав він спокійно. — І ще гірша людина.

Він розвернувся й вийшов слідом за Машею.