ЕПІЛОГ

Десять років по тому.

У глибині лісу, серед величних дерев та співу птахів, стояв чудовий палац, оточений садами, де природа та магія зливались у гармонії. Цей палац був домом для Аріанель і Лотарина - правителів, чия любов змінила світ.

Сонячне світло проникало крізь листя, граючи на мармурових стінах, коли по залитій світлом галявині бігали двоє дітей. Хлопчик з яскраво-блакитними очима, сяючими, як ранкове небо, був втіленням своєї матері — такий же веселий, сміливий і добродушний. Його сестра, маленька дівчинка з райдужними очима, успадкувала горду поставу і гострий розум свого батька, але в її погляді вже проглядало те саме м'яке тепло, що і в його.

— Злови мене, братику! — дзвінким голосом крикнула дівчинка, ховаючись за великим деревом, її райдужні очі виблискували у променях сонця. Хлопчик з усмішкою побіг за нею, їхній сміх наповнив повітря радістю та безтурботністю.

Вдалині від дитячих ігор, на балконі палацу, стояли Аріанель та Лотарін, спостерігаючи за своїми дітьми з усмішками на обличчях. Вітер ніжно грав із їхнім волоссям, а руки були переплетені, як і багато років тому, коли вони вперше зрозуміли, що їхні долі назавжди пов'язані.

— Вони такі схожі на нас, — тихо сказала Аріанель, притискаючись до Лотаріна. — Щоразу, коли я дивлюся на них, згадую, яким було наше перше знайомство.

Лотарін нахилився, щоб поцілувати її у скроню, і його голос прозвучав ніжно:

— Так, вони успадкували від нас найкраще. Але головне, вони зростають у світі, який ми з тобою створили. Це наше величезне досягнення.

Аріанель повернулася до нього, її очі були сповнені любові та подяки. — Ми пройшли через стільки всього разом, і тепер я не можу уявити собі кращого життя. Тут, з тобою та нашими дітьми, я знайшла своє справжнє щастя.

Лотарин обійняв її міцніше, і на мить вони поринули в мовчання, насолоджуючись теплом один одного. У їхніх поглядах можна було побачити всю глибину почуттів, які вони пронесли через роки – від болю та страждань до тріумфу та радості. Їхня любов, перевірена часом і випробуваннями, стала ще сильнішою, і кожен новий день приносив їм ще більше щастя.

— Ми побудували цей світ разом, — сказав Лотарін, трохи посміхнувшись. — І тепер наше майбутнє у їхніх руках. Але я впевнений, що наші діти продовжать наш шлях, зберігаючи цей світ і любов, яку ми створили.

Аріанель ніжно подивилася на нього і тихо прошепотіла: — І нехай кожен новий день приносить нам все більше радості, і нехай наша любов ніколи не згасне.

З цими словами вона простягла руку, щоб торкнутися його щоки, і їхні губи зустрілися у ніжному поцілунку. Цей момент став ще одним доказом їхнього непорушного зв'язку, тієї сили, яка дозволила їм подолати всі перепони та знайти своє щастя.

Тим часом діти, сміючись і граючи на галявині, бігали серед квітів та метеликів. Їхній сміх розносився по всій окрузі, наповнюючи палац та ліс радістю та миром.

Під ясним небом, серед зелені та квітів, Аріанель та Лотарин жили у світі та щастя, оточені любов'ю та радістю своїх дітей. Їхня історія стала легендою, але для них це було просто життя, наповнене любов'ю та світлом, яким вони ділилися зі світом.

***

Еленвен після всіх подій написав легенду про них, як написав легенду про батьків Аріанель і зберіг їх в архівах світлих і темних ельфів.

ЛЕГЕНДА ПРО АРІАНЕЛЬ І ЛОТАРИНУ

Лосе ло Аріанель ар Лотарін (ельфійська мова):

Aira Calanon nîn, ind linnar erin lû nîn, amin tegiant laire erin tairais nîn, a aragornie Aldaron.

Arin lume sen, arwen caun finë naur sirië linte iestë as Lothlorien.

На rilma ethir nîn, mirnë elenath erin lû calima aran lóruva.

Estel lenna nîr, lûmë ambaro loita amina, an linte valar sîdhë melmë.

Nandë amin mel, mornie vanwa arna, arna lumbë calad laire arnië.

Malla edraithon, lûmë heled silmë, ar Celeborn, aran mithlain a cuilë.

Легенда про Аріанель та Лотарину (переклад):

Мій дім - це світло, серце наповнене радістю, я творю пісні в моїх мріях, про дерево бажань, і про силу надії.

Час світло, ельфійська королева, принц Лотарін, струмує у колі бажань, їхній союз благословенний.

Вічний дзвін світлих ельфів, зірки мирно сяють у руках короля та королеви.

Надія несе їх уперед, їхній будинок вічний, бо у вічності зростають мир та любов.

У радості моєї любові, темрява зникає назавжди, і світло нескінченне у світі ельфів.

Велика пісня, час світла, і світло зірок збереглося навіки.

***

Ця легенда була створена Еленвеном на згадку про любов і героїзм Аріанель і Лотаріна. Він написав її двома мовами і зберіг в архівах світлих і темних ельфів, щоб їхня історія назавжди залишалася прикладом для майбутніх поколінь.

Еленвен хотів, щоб ця легенда служила символом єдності, сили та любові, здатних подолати будь-які перешкоди та відновити світ серед народів. Легенда також нагадує про силу сім'ї та відданості, передаючи знання про те, що справжнє кохання може поєднати навіть найдальші світи.

КІНЕЦЬ

P.S. Легенда написані мною , автором Arachne. Ельфійські мови складні, і цей художній виклад, натхненний толкінівським, з дотриманням авторських прав, я спробувала передати атмосферу легенди.

Дата: 28.08.24