АРІАНЕЛЬ. ПРОЛОГ

 КОРОТКИЙ СЮЖЕТ:

Багато років тому маленька Аріанель, будучи ще дитиною, випадково потрапляє в капкан, поставлений людьми, і виявляється беззахисною у лісі. Її рятує таємничий хлопчик із райдужними очима, який виявляється чорним ельфом. Ця зустріч залишає глибокий слід у серці Аріанель, і з того часу вона не може забути його.

Через 300 років після подій з Арахною та Еландіном, Аріанель виросла в королівстві ельфів. Вихована Еленвеном і кохана дідом-королем, вона стає прекрасною, але трохи свавільною принцесою. Молоді ельфи в королівстві намагаються завоювати її серце, але вона залишається холодною та байдужою до них, оскільки її думки зайняті спогадами про таємничий чорний ельф.

Король занедужує, і ніякі засоби не допомагають йому. Одного разу вночі Аріанель бачить сон, у якому таємничий голос кличе її і вказує на стародавній сувій, що належить батькові. Сувій вказує на артефакт — перлину, яка може врятувати короля та розкрити таємниці її роду. Цей артефакт перебуває у землях чорних ельфів, із якими королівство ворогує. Незважаючи на заборону діда, Аріанель вирішує вирушити у небезпечну подорож.

Аріанель вирушає в дорогу разом із Еленвеном. На своєму шляху вони стикаються з безліччю небезпек і випробувань, включаючи магічні перепони та стародавні твори, що охороняють таємниці лісу. Поступово Аріанель починає усвідомлювати свій зв'язок із чорними ельфами та справжнє значення перлини.

Нарешті, Аріанель знаходить перлину, та її шлях перетинається з тим самим чорним ельфом, який врятував їх у дитинстві. Він тепер став могутнім магом, здатним перетворюватися на дракона. Між ними спалахує любов, але їхні стосунки ускладнюються давньою ворожнечею між їхніми народами.

Аріанель та чорний ельф мають подолати безліч перешкод, щоб бути разом. Їм належить довести своє кохання перед магічними силами, які намагаються розлучити їх, і зіткнутися з темними силами, які прагнуть заволодіти перлиною.

У фіналі Аріанель та її коханий знаходять спосіб об'єднати свої народи, припинити ворожнечу та повернути світ у їхній світ. Перлина виявляється ключем до примирення та розуміння між ельфами.

Король, зцілений силою перлини, благословляє союз Аріанель та чорного ельфа. Їхня любов стає символом нової ери миру і гармонії між народами. Аріанель та її коханий живуть щасливо, подолавши всі труднощі та перепони на своєму шляху.

ПРОЛОГ:

У теплий літній день маленька Аріанель, як завжди, втекла до лісу. Її сріблясте волосся, успадковане від батька, іскрилося на сонці, а яскраво-блакитні очі, як у матері, сяяли від передчуття нових відкриттів. Ліс манив її своїми тінями та загадковими стежками. Вона була цікавою дитиною, непосидою, яка завжди прагнула досліджувати світ навколо себе.

Аріанель любила бігати лісом, насолоджуючись свободою, яку він дарував. Її легка хода, як у ельфа, не залишала слідів на м'якій траві. Проте цього дня щось пішло не так. Бігаючи між деревами, вона не помітила небезпеки, прихованої серед густої зелені. Її нога раптово зачепилася за грубу металеву пастку — капкан, залишений мисливцями. Миттєво гострі зубці капкана вп'ялися в її шкіру, і вона скрикнула від болю. Шок пронизав її, і вона впала на землю, намагаючись звільнити ногу, але зусилля були марні. Капкан був надійним, а рана завдавала їй болісного болю.

Аріанель почала плакати, сидячи під давнім дубом. Її сльози капали на землю, зливаючись із лісовою прохолодою. Вона була одна і безпорадна. Ліс, який завжди здавався їй таким доброзичливим, раптом перетворився на пастку. Її розпач ставав все глибшим, поки вона не почула легкі кроки неподалік. З тіні дерев з'явився хлопчик, не старший за неї, з темним, майже чорним волоссям і очима, що переливаються всіма кольорами веселки.

Він підійшов до неї, не кажучи жодного слова, і в його погляді читалася серйозність і рішучість, не властиві дітям його віку. Він сів поруч, уважно оглянув капкан і, виявивши неймовірну обережність і спритність, почав звільняти її ногу. Коли він розтис залізні зубці, Аріанель зітхнула від полегшення.

Хлопчик дістав зі своєї сумки невеликий шматочок тканини та акуратно перев'язав її рану. Його руки були ніжні і впевнені, ніби він уже не раз робив це раніше. Аріанель, все ще плачучи, подивилася на нього з вдячністю. Вона не знала, хто він такий, але його присутність вселяла їй спокій.

— Не плач, — нарешті тихо сказав він, його голос був глибоким і заспокійливим, дорослим не по роках. — Тепер усе буде гаразд.

Аріанель витерла сльози і спробувала встати, але біль у нозі був надто сильний. Хлопчик помітив це і, не говорячи більше ні слова, взяв її на руки. Він був напрочуд сильним для свого віку, і Аріанель відчула, як її охоплює почуття безпеки. Вона притулилася до нього, відчуваючи, як його серце б'ється рівно і спокійно.

Він ніс її через ліс, обминаючи найнебезпечніші ділянки, і, нарешті, вивів до невеликої галявини, де виднілася річка. Він посадив її на траву біля води і знову глянув на неї своїмі незвичайними очима.

- Хто ти? — тихо спитала вона, не відводячи погляду від його обличчя.

— Я... просто той, хто завжди буде поруч, коли ти потребуватимеш допомоги, — відповів він з легкою усмішкою.

Погляд Аріанель завмер на його очах - вони здавались їй чарівними, наче приховували цілий всесвіт. Її серце забилося частіше, вона відчувала, що їхня зустріч була не випадковою.

— Як тебе звуть? — спитала вона з боязкою надією.

— Моє ім'я... не важливо зараз, — загадково відповів він. - Але ми ще зустрінемося, Аріанель.

Перш ніж вона встигла запитати, звідки він знає її ім'я, хлопчик повільно підвівся і зник у густому лісі, наче розчинився у повітрі. Тільки її серце зберігало пам'ять про нього, і вона знала, що ніколи не зможе забути ті райдужні очі.

Цей момент став початком її великого шляху, в якому вона має знайти того, хто врятував її, і дізнатися таємницю його походження.