Глава 59 (123)

Гравітація змінилася, і водночас в очі Алекса вдарило яскраве денне світло. Сонце вже схилялося до заходу, але після абсолютної темряви світу ельфів навіть убоге світло, що досягало землі, здавалося незвичайно яскравим.

Приземлившись на землю, хлопець одразу примружився й опустив погляд.

—Пані та панове! — над стадіоном рознісся посилений динаміками голос. —Із Розлому щойно вийшов новий діамантовий лицар Детройта, Олександр Уайт!

Алекс здивовано підняв погляд. Люди на трибунах вітали його стоячи. Вони аплодували, щось вигукували й розмахували руками. Галас поступово наростав, накриваючи його щільними хвилями. Хлопець завмер, розгублено озираючись навколо.

Відчуття були дивними. З одного боку, ця атмосфера, крики й галас нагадували йому арену Маммона, але з іншого — тут не було абсолютно нічого спільного. Там він був полоненим, якого кидали в бій на потіху натовпу, а тут люди вітали його як героя. Ця підтримка відчувалася живою та щирою, і через це сприймалася зовсім інакше.

Алекс підняв руку й злегка помахав, від чого ревіння на трибунах лише посилилося. Не в змозі відмовити собі в задоволенні, він помахав ще кілька секунд і лише після цього опустив руку та рушив до виходу.

Зір поступово повертався до норми, але світ усе ще залишався трохи тьмяним і розмитим. Дорогою йому траплялися робітники в яскравому одязі та помаранчевих жилетах — хтось аплодував, хтось просто усміхався, проводжаючи його поглядом. Коли Алекс дістався тунелю, що вів до виходу, яскраве світло й галас уболівальників залишилися позаду.

Збирачі все ще не приступили до роботи, вони давно завершили підготовку й тепер просто сиділи, очікуючи сигналу. Серед них були як члени клану святих у білих касках і комбінезонах, так і люди, вдягнені у звичайний одяг. Судячи з усього, це були чорні лицарі, яким Віктор Ларсон допоміг укласти разовий контракт. Неподалік були лицарі, що повернулися з рейду — хтось просто відпочивав, хтось збирав речі, деякі лежали на носилках.

Трохи осторонь лежали тіла. Накриті щільною тканиною, вони утворювали рівний ряд — близько двадцяти нерухомих силуетів. Алекс на мить зупинився, затримавши на них погляд, а потім тихо зітхнув і пішов далі.

Біля воріт чергували все ті ж воротарі, цього разу вони услужливо відчинили перед хлопцем хвіртку. На їхніх обличчях сяяли ввічливі усмішки, але виглядали вони якось неприродно й більше нагадували маски.

—Містере Уайт! — гукнув його невисокий повний чоловік у костюмі та круглих окулярах. —За дорученням містера Ларсона я підготував ваш контракт.

Алекс подякував чоловікові, забрав папери й, не дивлячись, відправив їх до інвентарю — з цим можна розібратися пізніше.

Пікап Змія стояв там само, єдине, що змінилося, — сусіди по паркуванню: легкові автомобілі з боків від пікапа змінилися двома мікроавтобусами. Самого власника поруч не було, і Алекс зупинився, замислившись.

"Почекати Змія чи викликати таксі?"

Він уже збирався дістати телефон, коли боковим зором уловив рух на дорозі. Від головного входу рухалося кілька мінівенів із логотипами телеканалів. Алекс зітхнув. Після привітного прийому на стадіоні він майже не сумнівався, що їхньою метою був саме він.

Без особливої надії хлопець смикнув ручку пасажирських дверей, але вона, як і очікувалося, не відчинилася.

Він розумів, що тікати немає сенсу — репортери все одно його знайдуть, якщо не зараз, то пізніше. Але цей день і без того був важким, а останнє, чого йому хотілося, — давати інтерв’ю та сліпнути від спалахів фотокамер.

Алекс кинув швидкий погляд навколо і, переконавшись, що поблизу нікого немає, різко вдарив кулаком по склу. Ще до того, як зробити це, він знав, що сигналізації в машині немає. Акт вандалізму відгукнувся лише глухим звуком розбитого скла.

На щастя, його дії залишилися непоміченими, але шум машин продовжував наближатися. Після цього хлопець просунув руку у вікно й, намацавши замок, відчинив двері. Одним різким рухом він струсив із сидіння уламки та швидко сів усередину.

"Залишилося замести сліди", — подумав Алекс. "Розбите скло приверне увагу, та й Змій навряд чи зрадіє тому, що я зробив із його машиною."

Поклавши руки на двері зсередини, він подумки промовив: "Ремонт".

На його подив, команда спрацювала не так, як він очікував, — усю машину огорнуло м’яке біле світло. Це тривало лише кілька секунд, а потім зникло без сліду.

Алекс моргнув і озирнувся — скло було на місці, але це були не всі зміни. Потерта панель приладів, торпедо та кермо, вкрите подряпинами, тепер виглядали як нові. І не лише вони — весь салон автомобіля оновився, наче хтось відмотав час назад. Пікап виглядав абсолютно новим, ніби щойно зійшов із конвеєра.

У цей момент ззовні почувся шум шин, Алекс перервав свої роздуми й одразу відкинувся в кріслі, сподіваючись, що його фокус не привернув до себе уваги.

Позаду грюкали розсувні двері, долинали уривки фраз і швидкі кроки, але вся ця метушня швидко перемістилася до огорожі. Кілька секунд він прислухався до шуму, що віддалявся, і лише коли переконався, що небезпека минула, зітхнув із полегшенням.

Але просто сидіти й чекати власника авто було нудно, і, щоб згаяти час, Алекс відкрив вікно статів.

════════════════════
Рівень «99»
════════════════════
Здоров’я: 4811 / 4980
Мана: 1202 / 5187
════════════════════
Сила: 90
Швидкість: 100
Інтелект: 167
Захист: 85
Витривалість: 80
════════════════════
Доступні очки: 0
════════════════════
Навички:
- Зброяр - рівень «I»
- Скарбник - рівень «I»
- Воля до життя - рівень «II»
- Бійня - рівень «IІ»
- Око хижака - рівень «II»
Магія:
- Крига
- ???
════════════════════