Глава 35 (99)

Алекс підвівся на повний зріст і за допомогою Ока хижака оглянувся довкола. Наразі він перебував у центрі перехрестя, яке з’єднувало дві широкі дороги. Та, що була позаду, залишалася вільною — саме нею вони із Сіріусом прибули до місця аварії. На дорозі попереду його вихованець влаштував справжнє полювання на кроликів. Попри гострі зуби, білі й пухнасті тварюки були для хижака легкою здобиччю. Навіть будучи величезними, у порівнянні з гігантським вовком ці монстри виглядали як звичайнісінькі кролики.

Водночас на дорогах ліворуч і праворуч господарювали точно такі самі монстри. Саме до їхніх довгих вух і долинули гучні крики дітей, які застрягли в машині. Пухнасті зубасті тварюки швидко повернулися на звук і тепер уважно розглядали хлопця, який стояв на даху автомобіля.

Перші кілька митей вони просто дивилися, а потім почали наближатися. Спочатку вони рухалися повільно, переносячи вагу тіла з могутніх задніх лап на передні, але з кожним новим стрибком їхня швидкість зростала.

Алекс швидко оцінив ситуацію. Не було сенсу кликати на допомогу Сіріуса — той і без того успішно стримував монстрів на довіреній йому ділянці. Рухатися назустріч теж не варіант — варто йому кинутися в один бік, як орда гризунів, що наступала з іншого, нападе на людей. Ситуація могла здатися безвихідною, але хлопець уже знав, що робити.

Ментальна команда вихопила з інвентарю жменю золотих монет просто йому в долоню. Алекс махнув рукою й кинув їх праворуч, просто назустріч монстрам, що бігли, а сам рвонув ліворуч. Кілька стрибків — і метал під його ногами змінився асфальтом.

Монстри були вже близько. Хлопець викликав з інвентарю короткі сокири й тієї ж миті почув позаду слабкий дзвін монет. Глянувши на смужку мани, щоб переконатися, що її достатньо для здійснення задуманого, Алекс віддав уже звичну для себе команду:

— Повстаньте.

Навіть не повертаючи голови, він чітко бачив, як густий зелений туман відгородив його від монстрів, що бігли. А потім із цього туману почали підніматися воїни. Як і раніше, їхня зброя та одяг дуже різнилися. Перед очима миготіли обладунки різних епох, плащі й шкіряні нагрудники. Хтось повільно підводив спину, закутану у важку кірасу, спираючись на довгий спис, а хтось уже зайняв бойову стійку, готуючись до сутички.

— В атаку!

Алекс ані секунди не сумнівався, що його наказ буде виконано негайно, тому одразу переключив увагу на супротивників, які наближалися спереду. Два монстри були попереду, а за ними виднілися ще троє. Важко було сказати, скільки ще гризунів бігло слідом — передні ряди повністю перекривали огляд.

Хлопець уже хотів скористатися магією, щоб якнайшвидше розібратися з проблемою, але тут же придушив це бажання — мана була потрібна для підтримання життя його солдатів. До зіткнення залишалися лічені секунди, і все ж він кинув ще один швидкий погляд на синю смужку. Після воскресіння 20 юнітів від неї залишилася лише чверть.

Коли Монстри були вже за кілька метрів, Око хижака підсвітило на їхніх масивних тілах пульсуючі червоні лінії. Шия, груди, голова, а також ділянки під передніми й задніми лапами. Усе це були вразливі місця, можливо, артерії або скупчення вен, пошкодження яких виявиться для його жертв смертельним.

Перший кролик уже роззявив пащу, повну гострих зубів, маючи намір відкусити від людини, що стояла перед ним, добрячий шматок. Попри свої розміри, він рухався швидко, але Алекс був швидшим. Дочекавшись, коли паща монстра закриє собою небо, хлопець відскочив убік і полоснув лезом сокири по шиї гризуна.

Не чекаючи на результат, він одразу кинувся до наступного супротивника. Цього разу кролик намагався придавити його лапою, але Алекс просто пірнув під удар, одночасно загнавши сокиру в пахву вуханя, просто в центр пульсуючої червоним артерії.

Він швидко переміщався між монстрами, спритно ухиляючись від атак, і щоразу завдавав лише одного удару, після чого переключався на наступну ціль. Звірі пускали в хід зуби, намагалися бити передніми лапами й навіть стрибали на хлопця згори, але жодна з їхніх спроб не давала результату.

У якийсь момент білі пухнасті велетні залишилися позаду, і перед очима Алекса відкрилася порожня нічна дорога. Вперше за весь бій він озирнувся — усі без винятку монстри лежали на асфальті, вони більше не рухалися, а на білому хутрі виднілася густа червона кров.

Алекс тут же відправив сокири назад до інвентарю й викликав зілля відновлення мани. Швидко спорожнивши пляшечку, він одразу викликав наступну.

"Кожне відновлює лише 500 одиниць", подумав він, "Такими темпами я дуже швидко спустошу свої запаси".

Після третьої пляшечки смужка мани заповнилася наполовину. Алекс втомлено зітхнув і попрямував назад до перехрестя.

[Ви хочете зібрати матеріали?]

"Так"

Повідомлення з’являлося щоразу, коли він наближався до чергового тіла, що лежало на асфальті, і щоразу Алекс відповідав ствердно.

Коли він нарешті дістався до машини, діти все ще плакали, а батьки пошепки намагалися їх заспокоїти. Хлопець усміхнувся й помахав їм рукою, даючи зрозуміти, що все гаразд. Трохи подумавши, він вирішив дати родині трохи часу прийти до тями й відійшов убік.

Перш за все він дістав мобільний телефон і відкрив карту міста.

"Радар"

На рівну сітку вулиць одразу наклалася система координат. Неподалік від центру виднілося скупчення зелених точок, час від часу якась із них спалахувала червоним. Алекс на секунду замислився, що б це могло означати, і перевів погляд на дорогу, туди, де воскреслі воїни стримували натиск зубастих кроликів.

У якийсь момент один із його солдатів пропустив удар — важка лапа монстра різко опустилася й притиснула його тіло до землі. Тієї ж секунди зелена точка на радарі почервоніла.

"Ага, отже, червоний колір означає отримання шкоди", подумав хлопець і знову опустив погляд на карту.