Глава 33 (97)

Сокира легко пробила хітиновий панцир і глибоко увійшла в тіло жука, але той уперто продовжував повзти вперед, незважаючи на рану. Алекс цілився в підсвічену червоним кольором ділянку, але, судячи з усього, слабке місце монстра опинилося поза досяжністю його зброї.

"Ну й живучий же ти!" — подумав хлопець, відправляючи короткі сокири до інвентарю. Щойно руки звільнилися, він призвав Гірського Вбивцю. Широкий вертикальний замах — і гостре кам’яне лезо розсікло вразливу ділянку, а заодно й самого противника навпіл.

[Ви хочете зібрати матеріали?]

— Так.

Закінчивши, він озирнувся навколо. Асфальт був усіяний пошматованими трупами величезних жуків, на тілах виднілися сліди гострих зубів. Усіх убитих Алексом монстрів одразу відправлялося до інвентарю, а ті, що все ще лежали на асфальті, стали жертвами його нового вихованця. Сіріус був неподалік — саме він щойно прикінчив останнього супротивника. Після сутички з жуками ікла вовка вкривала зелена в’язка субстанція.

— Чудово, — Алекс задоволено кивнув, підбиваючи підсумок битви. — Охороняй периметр, а я поки що почну підготовку.

Вони перебували на обгородженій високим парканом стоянці, прихованій від сторонніх очей, — саме те, що потрібно, аби почати втілювати його план у життя. Єдиною проблемою виявилися монстри, але цю проблему вони із Сіріусом вирішили досить швидко — сутичка зайняла всього кілька хвилин. Вони могли б упоратися й швидше, якби Алекс застосував Крижану магію, але він не хотів без потреби витрачати ману — вона була потрібна для іншої мети.

"Тепер потрібен стіл або щось подібне", — подумав хлопець, оглядаючись навколо, але нічого підхожого поблизу не знайшлося. Трохи поміркувавши, він зупинив свій вибір на старенькому пікапі Chevrolet, що стояв неподалік і мав плаский горизонтальний капот.

Монети задзеленчали, ударяючись об метал. Алекс висипав з інвентарю все золото, отримане під час останнього квесту, просто на капот автомобіля. Коли він закінчив, вицвіла від часу фарба майже сховалася під шаром блискучих дисків. Наступним етапом стали сортування та підрахунок. Окрім монет із зображеннями воїнів і робітників, у загальній купі було безліч звичайного золота, яке він, сам того не усвідомлюючи, викрав у глядачів. Більшість таких монет відрізнялися формою та розміром, але траплялися й винятки. І все ж завдання виявилося нескладним — на аверсі монет, що дісталися від Маммона, незмінно була або його морда, або портрет Алекса.

Звичайні золоті монети хлопець відкладав ліворуч, запечатані душі беззбройних робітників — праворуч, а монети із зображеннями воїнів складав у стовпчики по 20 штук і ставив перед собою. Увесь процес зайняв не більше 5 хвилин, і в результаті на капоті пікапа виросли акуратні золоті колони.

Коли сортування було завершено, Алекс дістав з інвентарю жерстяну коробку з-під печива. Відкинувши кришку, він швидко витрусив звідти крихти, пересипав у неї звичайне золото й відправив неабияк важчий контейнер назад до інвентарю. Згодом ця річ напевно принесе йому купу грошей, але зараз у нього були важливіші справи.

Потім хлопець призвав з інвентарю порожній шкіряний гаманець, який дістався йому від Маммона. Він виявився досить містким — хлопець згріб туди всі монети, на яких були зображені беззбройні худі постаті. До слова, таких було лише близько тридцяти. Алекс ще не думав, як саме їх можна використати, але був упевнений, що в майбутньому вони напевно стануть у пригоді.

Після цього на капоті Chevrolet залишилися вибудувані в кілька рядів стовпчики золота, а також дві самотні монети, що лежали трохи осторонь. На реверсі однієї з них було зображено худу високу істоту з довгою маскою на обличчі та списом у руці — безіменного охоронця Маммона. На іншій — мускулисту істоту в пов’язці на стегнах і з черепом оленя на голові, якій Алекс зовсім нещодавно дав ім’я Монк.

Насамперед Алекс перевів погляд на рівні золоті колони. Усього він зібрав 24 однакові стовпчики по 20 монет у кожному плюс один короткий, що складався із шести монет. З урахуванням вовка, двох монстроподібних істот і воїнів, залишених під опікою Змія, загалом це давало 509 душ.

"Оце так, та це ж ціла армія", — пронизала його несподівана думка. "Армія безсмертних".

Алекс обережно накрив рукою золоті диски, намагаючись не зруйнувати свої крихкі мініспоруди.

"Чеканка душі"

Монети ледь помітно заворушилися, але жодна зі зібраних ним конструкцій не впала. Коли рух припинився, він обережно взяв один із блискучих золотом стовпчиків і уважно подивився на верхню монету. За кілька секунд перед очима відкрилося вже знайоме меню.

[Безіменний юніт]
[Запечатана мана: 0]
[Рівень мани: 50/93 +/-]

Хлопець прибрав верхню монету й перевів погляд на ту, що ховалася під нею.

[Безіменний юніт]
[Запечатана мана: 0]
[Рівень мани: 50/85 +/-]

Потім зробив те саме з наступною.

[Безіменний юніт]
[Запечатана мана: 0]
[Рівень мани: 50/147 +/-]

"Виходить, у вас однаковий базовий рівень", — подумки озвучив він свою здогадку. "Стривайте, а що щодо Сіріуса... Радар".

Тієї ж секунди перед очима відкрилася знайома система координат. І все ж, незважаючи на те, що Алекс уже бачив її раніше, він не зміг стримати здивованого зітхання. Монети, дбайливо зібрані ним на капоті старого автомобіля, теж відображалися на карті, тільки колір був іншим. Безліч дрібних золотих цяток просто біля центру зливалися воєдино, нагадуючи сяючу в небі зірку. Хлопець мимоволі затримав на них погляд, спостерігаючи за незвичним видовищем, а за кілька секунд перед його очима з’явилося меню, що складалося лише з одного рядка тексту та кнопки: