Розділ 26. Магія крові

Життя завжди в русі й прагне відновити свій звичайний рух. Якщо прискорити або сповільнити, швидкість повернеться. Але не в цьому випадку. Він продовжує спати.
— Загадка бога таємниць!
Гос знову зі своїми недоречними зауваженнями.
Треба з чогось починати. Я маю кров.
Дістав кинджал, зі сумнівом подивився на долоню.
"Це занадто."
Перевірив видінням довкола. Кролик. Чудовий піддослідний. Зловив недалеко від табору живим. Схопив магією землі, приспав життям. Але не встиг дійти до табору, як він прокинувся і майже не втік.
"Тепер уважно, сконцентруйся."
Магія життя бігла в ньому з великою швидкістю.
"А й справді. У рослинах — повільно, в мені — середньо, у кролика — швидко. Цікаве спостереження."
Прийшов до табору, до сплячого. Рух життя повільний.
"Кролик уже чотири рази прокинувся, а цей спить!"
Двоє полонених, зв'язаних. Один мотузкою, інший смужками тканини.
Почнемо експеримент.
Гос сидів і дивився на мене.
"Цікаво тобі?"
Я порізав кроля, побігла кров.
Відчуй. У кроля лише магія життя. Я сконцентрувався на крові. Гаряча, липка.
Хутро перемазалося, кріль прокинувся. "Та ти знову! Спи. Я майже відчув, і тепер спочатку!"
"Ні... Це не магія життя. Інший потік. Закритий. Наче існував завжди, але я його ніколи не помічав. Він зникає."
Потрібна свіжа кров.
Занурив пальці в рану. Так, краще. Відчуваю. Але швидка, вислизає з рук!
— Гос. Вилікуй кроля.
Полишив справу. Так. Тепер я нічого не розумію.
Омив руки. Треба іншу кров.
Сів, порізав свою руку та приклав до рани розбійника. Відчуваю, знайома. Рідна кров. Але це кров Сіана.
— Щось сталося? Ти скривився. Якщо відчуєш біль, я допоможу.
— Ні, не відволікай.
"Кров, моя кров." Енергія в ній, пульсація серця. Я відчув себе, усі вени. Прибрав руку, проступала кров. Сконцентрувався на порізі.
Тепер на окрему частину. Зупинити, але лише тут.
Біль, запаморочення, нудотні позиви. Заспокоївся, провів рукою по рані. Тромб, рана не кровоточе.
— Гос, а подивись на мою руку.
— Загоюється, але це лише кришка. Клітини мертві, закрили поріз. Але далі нічого немає. То це і є магія крові? Ти заслабкий, наче перетворював себе.
"Так. Це магія крові." Прокинеться Сорін, продовжу навчання. А тепер треба поїсти. Відчуваю себе дуже голодним. 

─── 

Проблема в зіллі. Тепер потрібно стежити, поки зілля перестане діяти. Постійно перевіряти рух життя, щоб пробудження не стало проблемою. Ми застрягли. "Чудово, подарунок долі!"
Гос приніс їжу.
— То що надумав?
— Спостерігаю за ним. Поки Сорін спить.
— Заливав йому зілля?
— Зілля не потрібно. Не треба. Знаєш, коли його востаннє напували?
— Цим займалася Сорін.
Поїв та повернувся до справ. Я оглянув усе тіло, рух життя в кожній частині тіла, органах.
Направляю енергію на вдих, вона проникає. Але прискорити не можу, вона закрита. Не слухається. Записав у гримуар:
Блювання — запізно, це було б ефектно після прийому зілля.
Проносні трави — зілля вже давно в крові.
Сечогінні трави — можна спробувати, відвар відправити прямо в шлунок магією води.
Трави для харчування.
Трави, які розженуть рух життя, без впливу магії. Лише дія трав! 

Пішов на пошук трав.
"Видіння, допоможи мені."
Кропива, молода шишка та листя брусниці. Це не зовсім те, що потрібно, але хочу перевірити.
Відвар тонкою струйкою переливався прямо в шлунок. Магія життя та змін, я бачу все. Тепер чекати та фіксувати зміни.
— Ну то що там? — поцікавився Гос.
— Експеримент, трави мають свій вплив на організм. Без магії.
— І що ти бачиш?
— Поки нічого, це не швидко.
Через деякий час побачив, як в окремих місцях рух прискорився, але недостатньо.
— Він обпісявся.
"Дякую за цікаве спостереження, а то я не бачив."
Це добре, концентрація зілля зменшилася. Тепер не просто роблю відвар, а й бачу його дію всередині. Напувати і далі, поки не виведу все? 

─── 

Продовжив навчання за своїм методом. Сорін спочатку освоїла свою кров. Підказок не треба, вона краще розуміє магію життя, а ця магія не менш небезпечна.
— Перейдемо до нього?
Вказала на розбійника. Скоро буде вечір, а він і досі спить.
— Не вийде, антимагічне зілля ще в ньому. Спробуй на кролю.
Сорін підійшла та приспала звірятко, зробила прокол і спробувала відчути силу. Через деякий час кріль прокинувся.
Я саме на це і чекав. Та посміхнувся.
— Магія життя відновила свій рух! Ти бачив?
— Так. Стикався з цією проблемою.
— Життя в ньому тече швидко, тому вони швидко старіють.
"Хм. Цікаве спостереження." Серце рухає кров, а вона розподіляє енергію по організму.
Кріль став вечерею. 

Наступного дня повернувся до розбійника. Це вже втретє заливаю відвар. Рух життя не рівномірний, але тепер видно зміни. Підійшов Гос.
— Знову експерименти?
— Сьогодні рушимо до храму, але треба вирішити цю проблему. Прокинеться Сорін, спробуємо його кров.
— О-о-у. Це звучить лиходійсько. Будете її пити?
— Можливо, сподіваюся, до цього не дійде.
— Звідки ти знаєш про трави? Що з ними робити, та інше. На вигляд ти молодий, і слідів старості не помітив.
— Ми діти бога таємниць.
"Отримав відповідь?" Я посміхався, задоволений собою.
— Зрозумів. Ви нікому не розкриєте свої таємниці, бо батько насварить!
Кивнув. Хай думає, що хоче. Таким пояснювати марно, він усе одно своє надумає.
Заходили балакучі покупці до моєї крамниці. Усе їм цікаво, і нічого не купують.
Як це зілля може працювати?
Учергове перевірив розбійника. Енергія йде, але не контролюється. Проблема схопити.
— Спробуємо?
Почув голос Сорін, вона стояла поруч. Я кивнув у відповідь. Вона дістала ножа та різанула долоню. Поклала свою долоню на рану. Прислухалася.
— Нічого, — згодом сказала. — Магія життя є, а магії крові навіть не відчуваю.
— Можливо, кров під захисною плівкою. Спробуй розтопити її вогнем, лише плівку. Як закляття вогняного плаща, щоб не пошкодити кров. І дивись, що саме нагрівається, це не кров і не повітря, щось тонке між ними.
Сорін прибрала руку та спробувала.
— Нагріти те, чого не бачу. Не відчуваю.
— Але ти зможеш це відчути, коли нагрієш. Магія вогню.
Ми просиділи до обіду. Коли кров застигала, Сорін здерала тромб, щоб пішла свіжа.
— Ми можемо чаклувати зі своєю кров'ю, — сказав я. — Думаю, цього буде достатньо.
— Є!
Я встав та підійшов ближче.
— Є, я розбила захист вогнем, і тепер відчуваю кров. Але вона не слухається.
— Кожна кров особлива, — почав згадувати. — Потрібно знайти спільне та відмінне.
— Не можу, вона не відповідає. Що спільного?
— Відчуй свою кров.
Сорін затихла. Кров повільно витікала.
— Як моя.
Кров почала збиратися навколо пальця. Підніматися вгору. Застигла.
— У тебе вийшло.
Сорін струсила кров з пальця, подивилася на мене.
— Я продовжую відчувати. На відстані.
Вказала пальцем, і з рани почав виростати шпичак. Розбійник зблід. Шпичак почав розсипатися.
— Магії вже нема.
— Бо він помер.
Гос мовчки споглядав це. Навіть дивно, що стільки часу мовчить.
— Добре. Успішне навчання. Нарешті рухаємося далі. Тепер до храму, а далі в дикі землі.