Розділ 9. Особлива магія

Восени ми побачили нового монстра. Він виглядав страшно. Схожий на вовка. Довгі ікла, чорна шерсть та рога. Він їв кабана. На око вітру не реагував. Ми спочатку трималися на відстані. Потім обережно наближалися. Але тварина не реагувала. Лише коли ми підлетіли ближче, він повернув морду в бік закляття.
— Орале, Амару! — Мігель піднявся на парапет. Повернувся до нас. — Він гарно кидає камінь.
Амару підійшов та мовчки подивився на Мігеля.
— Ми знайшли демона, — почав Ерік.
— Як далеко кидаєш камінь?
— Е... Я не знаю. Відстань... За межі двору. Але як далеко, не знаю.
— Кинь туди! — Мігель вказав пальцем.
Амару сів, зібрав землю у кулю та кинув.
— Ні. Це недалеко, — Ерік літав.
— Запам'ятав, де?
— Він у дерево влучив. Я відстежив. Є відмітка на корі.
— Далеко до демона?
— Набагато. Ще й дерева. Тут по прямій не кинеш.
— Я все? — запитав Амару.
— Так.
— Його вже нема, — озвався Ерік. — Монстр пішов.
---
За розвагами пролітали дні. 
Бодах навчив нас новим закляттям. 
Сушка — для сушіння одягу та фруктів. Треба прибрати воду з повітря та зробити потік. Можна сушити одяг навіть не роздягаючись. Набагато легше це зробити, використовуючи ще й магію води. Але й просто вітром можна.
Тиша — треба стиснути повітря довкола себе, і тебе ніхто не почує, створюється тиша, як у світі тіней.
Плащ вогню. Коли ще не створив вогонь, але вже з'являється тепло. Огортаєш себе, і можна грітися. Можна огортати лише руки. 
Та ще купу інших.
Я намагався відчути іншу магію. Літав оком вітру та спостерігав за магією землі Вікрама та Амару.
На уроках пробував відстежити потоки магії. Це цікаво. Кожна магія має свою форму. Кожне закляття. От як Юкі побачила закляття. Ось чому у неї виходить. То це і є йокаї? Поруч з нами існує дивний світ, який бачила вона. Не очима.
Провели Самайн. Але ближче до землі. Ліс накрили туманом, храм оточили тишою. Мігель домовився з Бодахом.
Так минали роки. Дні народження. Навчання. Свята.
---
Весна. Мені вже 14. Сьогодні нова магія. Цікаво. Всі зібралися та чекали. Фар Дорха також прибув. Він з Бодахом щось обговорював.
З'явився Пука разом з якимось чоловіком. З бородою, як маги з казок. У сірій мантії. Затертій, брудній.
Пука вказав на нас рукою та зник.
— А. Так. Діти.
Він озирнувся довкола. Кивнув Фар Дорху. Повернувся до нас. 
— Я. Буду вчити вас магії життя. Так. Як мене вчили. Так.
Простягнув руку, і перед кожним виросла рослина. До пояса.
— Так, добре. Відчуйте магію. Тільки відчуйте. Нічого більше. Так. Ні! Не треба тримати! Ти її вбив! І ти! Стоп! Нічого не робіть! Не можна! Це життя. Воно дуже вразливе. Не можна хапати! Це була погана ідея. Магія життя — це велика відповідальність. Але вони все одно будуть навчатися. Але... Але... Не можна! Ааа. Чому саме я? Така відповідальність.
Озирнувся на Фар Дорха.
— Угода. Так.
Він гучно видихнув, намагаючись заспокоїтися. Це дивний урок. І вчитель дивний.
— Почнемо з початку. Лише відчути! Лише відчути! Магія життя тендітна, як маленька квітка: доторкнешся — і квітка помре! Відчуйте її дихання. Дихання тієї рослини.
Махнув на нас рукою.
— Магія життя — як колесо. Знаєте, що таке колесо? В каретах. Карета рухається на колесах. Карета — це як життя. А колеса — це магія. Ви схопили колесо, і життя зупинилось. Зупинка — це смерть! Можна підштовхувати, допомагати руху життя. Життя завжди в русі. Зупинка — це смерть! Не можна зупиняти! Життя — це великий дар.
Видихнув та спробував заспокоїтися.
— Спробуйте відчути.
Так, я вже давно відчув. А далі що?
— Відчути. Ти знову вбив її! Навіщо? Це беззахисна рослина! Як складно. Зараз нову вирощу...
Підійшов до Вікрама, але тримав дистанцію.
Він дивак. Метушливий, але обережно ступає на траву. І що він говорить? У цьому потоці слів складно зрозуміти суть. Я відчув, а далі що? Як мені чаклувати, якщо я не триматиму? Подивився на інших. Всі, як і я, нічого не розуміють. Окрім Маї. Вона водить пальцем біля рослини. Юкі щось говорить беззвучно.
Відчути. Є. Проводжу пальцем біля рослини. Відчуваю пальцем.
— Відчули? Ні в кого рослина не загинула? Добре. Добре. Відчуйте дихання рослини, як життя рухається стеблом. Відчути. Нічого більше...
Дихання? 
Ти дихаєш? — подумками звернувся до рослини. Відповіді не було. Цікавий сьогодні урок. Я заплющив очі та продовжив водити пальцем. Дихання, рух. Щось є. Ця магія постійно рухається. Як вітер. Але він закритий у тонкому стеблі. 

Ми провели урок, просто слухаючи траву. На наступний день теж слухали. Як і весь тиждень. 
Я не проти. Сидимо і слухаємо. Відчуваємо рух життя. Нічого складного. Але коли будуть закляття?
Фар Дорха не відвідував нас, а новий вчитель після уроків сидів у саду. Він не перетворюється на птаха і не зникає, як Пука. Просто сидить у саду! З ним сиділи інкони, Мая та Юкі. Але зі мною не розмовляв.
---
На черговому уроці.
— Ви навчилися слухати дихання життя? Відчули його постійний рух? Сподіваюся, що так. Спробуйте підсилити рослину, дати їй сил.
Я обережно направив таку ж саму силу у рослину. Вона пролетіла повз. Сила, така ж сама, просто пройшла мимо та розчинилася в повітрі. Так. Не хапати.
Заплющив очі. Відчув рослину. Вдих. Видих. Став дихати з нею. Вдих. Так, зрозумів. Я направив трохи сил у момент вдиху. Рослина прийняла силу, підсилилася. По тілу пройшли мурашки. Це дивовижно. Направив ще, рослина прийняла.
Я розплющив очі, рослина не змінилася. Але наче стала сильнішою.
— Так. Ти зрозумів. Молодець. Хлопчику.
На мене озирнулася Мая. Її рослина також стала сильнішою.
— Поки не роби зайвого. Слідкуй за нею.
Та пішов дивитися за іншими. 

Наступного дня. Деві, Вікрама та Амару відвели вбік, вони не змогли на вчорашньому уроці. А для інших окремо був новий урок. 

— Нові рослини. У вас під ногами. Спробуйте прискорити рух. Окремої рослини. Однієї. Це як дати сили. І лише те, що дали — прискорюйте. Потрібно поступово давати далі, заповнюючи пустоти, бо пустоти призведуть до слабкості. Цього допускати не слід. Обережно. Не треба спішити.
Дав настанову та повернувся до інших.
Добре. Ми сіли, переглянулися.
Я заплющив очі, провів рукою. Багато. Багато сил рухалися в листях.
Треба відокремити, але тут багато трави. Починаю концентруватися та збиваюсь від інших. Спробую подих. Дихання рослин. Різне, всі дихають. Складно. З однією рослиною було набагато легше. Прибрати воду з повітря легше, вона відрізняється. Тут все одноманітне!
Я відкрив очі. Всі сиділи. Слухали. У Маї рослини рухалися, росли. У Юкі теж виходить!
У мене вийде. Я заплющив очі. Почав спочатку.
Складно. Це складно. Хапатися не можна. До пальців торкається багато рослин.
Відкрив очі. В Еріка трава дихала життям. Він багато вклав сил. Багато рослин їх взяли. 
Ні. Треба одну. Сконцентруватися на одній. Не буду закривати очі. Закрив руками траву, лишивши простір між пальцями, і виділив поглядом один листок. Як ти дихаєш? Сидів, намагався почути. Відчути.
Є. Я бачу силу, я чую дихання. Керувати тією силою, яку даю. Вдих. Оберт. Занадто швидко, повільніше. Вдих, більше сил, щоб не було пустот. Вдих, ще сили. Рух.
Рослина виростала на очах. Набиралася сили та рухалася догори. Вдих. Пальці оніміли. Потрібно зменшити рух. Зробити, як був. А який був? Сили закінчилися. Моя рослина виросла з маленької до коліна.
Листя пожовтіло. Пустоти. Так. Але рух відновився. Рослина сама встановила свій рух. Цікаво. Дивовижна магія.
Оглянув інших. В Еріка підросло декілька різних рослин. У Маї рослина була вища за мою, ще й дихала життям!
Ми чекали на вчителя. Поки він допомагав іншим засвоїти вчорашній урок.
— Хлопчику, — звернувся до мене. — Треба повільніше. Ти поспішив. Бачиш?
Він показав на пожовклі листочки.
— Ти, хлопче, — тепер говорив до Еріка. — Ти не відчув окрему рослину. Багато витратив сил.
— Їх тут багато.
— Так. Але кожне життя — особливе. Треба знайти особливість.
Знайти особливість. Я просто виділив окремо та й усе, — подумав собі.
Наступного дня всі разом знову робили це. Тепер я швидше обираю конкретну рослину. Тож справився швидше. Та спостерігав за іншими. Намагався побачити, як відбувається це особливе дійство. Після уроків поділився спостереженнями. Ми обговорювали це все. Сперечалися. Але сил не було, щоб довести мою правоту.
День за днем вирощували траву. Мені вже не так цікаво. Складна магія, треба обережно діяти. Так пройшов місяць. Останній урок був таким, як і всі до цього.
— Молодці, діти. Магія життя тендітна. Дійте обережно. Це лише початок. Можна допомагати енергії тварин. Там кожен орган має своє дихання. Це складно, сподіваюся, вам не знадобиться. І прошу вас, не зупиняйте життя іншим. Еее... На цьому все. Базове розуміння є. Відчувайте, дихайте разом. Прискорення — це старіння. А уповільнення — сон. Бережіть життя довкола.
Почав озиратися. У пошуках когось. Пука з'явився за спиною, і вони обидва зникли.