Розділ 7. Магія темряви

Ми святкували інші дні народження. Амару навчив робити тонку, але міцну земляну кірку. Тож, приходилось робити пін'яту.
---
Одного разу, йшов з туалету, побачив Амару. Він стояв навпроти мішеней. Та щось говорив у голос.
— Привіт Амару.
— Сіан. Кинь камінь у мішень. Без магії.
Я кидаю, мимо.
— Ще. — Передав новий
Мимо.
— Ще.
Мимо. Дивлюсь на нього.
— Бачиш? Всі три мимо. Але чому? Чому магією всі влучають?
— Еее. Бо я не вмію кидати.
— А магією вмієш? Багато тренувався? Ні. Не в цьому справа. Відчув, схопив, уявив, відпустив. Всі влучили, бо уявили це. Дивись.
Він розвернувся спиною до мішеней. В руці три шарика землі. Мить, і всі шарики влучили в різні цілі.
— Ого.
Шарики розсипались при влучанні. Мішені вціліли.
— Я просто уявив. — Посміхається та розводить руками.
— Тоді чому промахнувся на уроці?
— Я. Тоді не уявив. Відчув, схопив, сформував, відпустив. Відчув — обираєш магію. Схопив — обрав магію. Сформував, обираєш ціль. Уявляєш результат закляття. Що сила повинна зробити. Відпустив — запускається закляття.
— Ну око вітру, завжди тримаю.
— Так, це інше. Експеримент. Посунь якусь мішень, або зроби нову. Я буду стояти спиною.
— Добре.
Ну, влучання в три цілі було ефектним. Треба по швидкому, щось зліпити. Я підняв купу землі, та тримав щоб не розсипалось. Повернувся до Амару.
— Готово.
В руці взлетіло чотири камінця. Мить, і три влучило, а один полетів в іншому напрямку.
— Ну як?
— Один, ну зовсім не туди полетів.
— Уявити замало, треба знати.
Він присів та приложив ліву руку до землі. Очі заплющив. Один камінець взлетів, та врізався в мою купу.
— Ти влучив!
— Так. Бо я дізнався, де знаходиться твоя мішень. 
Я відпустив магію, та купа розсипалась.
— Це цікаво. Сіан. Це дуже цікаво.
— Так. Ну я піду. Розважайся.
---
Бодах зібрав нас у дворі та чогось очікував. Дивився в небо. Там кружляє ворон. Нижче та нижче, біля самої землі розправив крила та перетворився на Фар Дорху. 
— Вітаю вас, діти. Я — бог таємниць, відомий в імперії, як Принц Темряви.
В одній руці створив сяючу кулю, в інщій темну. Стиснув долоні та обидві зникли.
— Я, буду навчати вас, магії темряви. Це небезпечна магія, тому важлива моя присутність. Викликатиму по одному, та відправлю в світ тіней. Наш світ розділений на три, світ світла з бескінечною енергією та світ тіней що витягує енергію. Ми знаходимось рівно між ними. Спробуйте, для початку, відчути цю магію. Пам'ятайте головне: не використовуйте магію в світі тіней. Заспокойтесь, озирніться. Перший, Сіан!
Я підійшов до Фар Дорха. Особистий слуга королеви, майстер чорної магії.
Мить. І я опинився під водою. Ні не вода. Повітря тягуче, холодне. Довкола темно. Не можу дихати, задихаюсь. Горло пече. Я на траві, сонце гріє.
— Кхе, кхе. — Намагаюся вдихнути. — И-и-и... 
 Все нормально. Що це було. Ми вчимося чорної магії? І де тут навчання?
— Мігель!
Я встав та пішов на своє місце, до інших.
— Що ти бачив? — запитав Ерік
— Де ти був?
— Нічого, все темно. Як в мутній воді. Дихати немає чим. Повітря неправильне. Мертве.
— Кхе. Кхе.
Перед Фар Дорхом сидів Мігель. Та відкашлювався.
— Амару!
Мігель прийшов та почав розповідати:
— Там світ, як наш. Але мутний, темний. Ви там були. Всі - тіні. Напівпрозорі. Міктлан! А він. Він туман з оком!
— Кхе, кху.
— Вікрам!
До нас підійшов Амару.
— Шо ти бачив?
— Земля. Земля мертва. Тиша. Порожнеча.
— Мая.
Я слідкував, як зникає дівчинка. Та як з'являється сидячи на землі.
— Чіома.
Все теж саме.
— Чіома, молодець. Поки найдовше протрималась. Сорін!
Сорін підійшла, та зникла. Зявився ледь помітний спалах. Одночасно з'явилась вона. На землі, лежить бліда, губи посиніли. Померла? По тілу пройшов холод.
— Ось чому, я говорив, щоб не використовували магію. Вона спить, але це було близько. Мігель, Амару, Сіан, Ерік. Віднесіть в сторону, відпочинок під сонцем їй буде корисним. Юкі!
Ми схопили за руки та ноги, та відволокли в сторону, положили на траву. Юкі вже з'явилась перед темним магом, бліда та кашляє. І це навчання?
Як всі побували в світі тіней, Фар Дорха промовив:
— Ви побували в світі тіней. То що це за місце? Яка його суть?
— Земля та Повітря - мертві. — Говорила Фанг. — Там не лишилось енергії. Світ темряви - забирає енергію! І з нас теж!
— Фанг, поясни чому ви стоїте, а Сорін лежить.
— Забирає енергію. — Задумалась. —Сорін випустила енергію, для закляття. Віддала всю енергію, сама.
—Якщо нічого не робити, спочатку витікає сила темряви, потім інші магічні сили і вкінці життєва сила. Смерть. Фанг. На наступні питання не відповідай. Що потрібно робити?
Аіша заговорила:
— Берегти сили. Менше рухатись, дихати повільно. Не віддавати сили.
— Як відчувається енергія темряви? 
— Холодна. — Заговорила Мая —Колюча, як лід.
— Так, лід забирає тепло. В світі тіней, це також відбувається. Магія світла та темряви, це уламки світів. Мають подібні властивості. В світі тіней час іде по іншому, вам здається, що все сповільнилось. Насправді ви прискорились. Коли опануєте магію темряви, зможете проходити через зачинені двері, втікати від ворогів. Або наздоганяти жертву. Ця магія важлива. Багато магів темряви, роблять найпростіше, затягують жертву в світ тіней. І вона там гине. Я це щойно провів з кожним з вас. Навичка виринати з тіней — життєво необхідна. Продовжимо навчання. Все, як і попереднього разу. Сіан!
Навчались лише магії темряви, на інше сил не було. Це навчання, дуже виснажливе. День за днем, ми пірнали у тінь. Через тиждень у Чіоми, вдалось самостійно вийти. Фар Дорха навіть заплескав руками. 
— Чудово Чіома! Ви вже накопичили достатньо сил, щоб використати просте, але важливе закляття. Око тіні. Ваше око буде бачити світ тіней, щоб ніхто не підкрався. Закрийте одне око рукою. І відчуйте світ тіней. Сконцентруйтесь лише на одному оці.
Так, схоже на око вітру. Тільки одним оком. Відчути цю неприємну силу, схопитись, світ тіней. Я в світі тіней, але повністю! Фар Дорха, рятуй мене! Я подивився на нього, наскріз всіх інших. Він був хмарою. Чорною. В чорному світі.
І він мене витяг.
— Гарна спроба Сіан. Тому ви і тренуєтесь під моїм наглядом. Пірнути в тінь, легше за око тіні. 
Не один я, ненароком пірнув у тінь. Але лише Чіома самостійно виринала звідти. 

Через два тижні, ми навчились самостійно виринати з тіней та освоїли око тіні. Але навчання продовжувались. Ми пірнали та намагались переміщатись. А потім, щей виринати треба! Контролювали дихання. Допомагали один одному. В тьмяному, холодному та голодному світі.
Окрім цього — гралися. Але сил було мало, і більшість часу, лежали відпочивали.
Так пройшов місяць. Потім ще. Навіть про дні народження забули.
— Вітаю вас діти! — сказав Фар Дорха, одного ранку. — Ви засвоїли магію темряви. Користуйтеся нею, але не виснажуйте себе. Невідомо, коли вона знадобиться. Померти  застрягши в тінях... безглуздо. Сьогодні останній урок, простий.
І ми всі гуртом потрапили у тінь.
Постояли, подивились один на одного, та виринули. Це відбулось автоматично, я не задумувався. Це закляття стало таким буденним.
— На цьому все. Я бог таємниць, ставайте сильнішими. І зможете отримати мою допомогу.
Перетворився на ворона та полетів.
— Це все? — Хтось шепнув.
Ми розгублені стояли, дивились один на одного. Схоже навчання Фар Дорхи закінчилось. І в мене навіть є сили для польотів оком вітру!
— Орале! Я, Сіан та Ерік. Йдемо на парапет оглядати ліс. Всі інші по своїм справам!
Ми наче й чекали такої команди. Та розбіглись по двору.
Монстрів в лісі не побачили. Добре, коли знову є сили. 
— Бу!
Чіома зненацька вистрибнула з тіні. Я відскочив.
— Навіщо ти ходиш туди? Уроки закінчились. — Сказав тремтячим голосом.
— Бо я відьма!
І стрибнула в тінь.
— Хаха-ха-ха!
Мігель з Еріком сміялись. 
— А я її бачив. — Каже Мігель. — Око тіні. Чоловік в чорному казав, це корисно. І тепер я знаю чому! Хаха-ха-ха!
Ага. Смішно. Треба дивитися в тінь. Сподіваюсь вона не вискоче, коли йтиму до туалету.
Наступного дня — звичайні уроки Бодаха.
---
Знову почали святкувати дні народження. Прийшлось тримати пін'яту в повітрі. Це складно. Тож ми  впустили її, і вона ледь не впала на Деві. Я не навмисно, вона довго промахувалась. Сили витекли і ось. Щоб не отримала по голові конем, я відштовхнув її вітром. Зрозумів свою помилку та намагався сповільнити падіння потоком вітру. Все обійшлось без травм. Довго вибачався. Тепер піньяту підіймаємо втрьох. 
---
Ми, вчергове літали оком вітру
— А я вас бачу! — Заявив Ерік.
— Авжеж. Ми на парапеті сидимо. — Сказав Мігель.
— Ні. Я бачу ваше око вітру.
Ми відпустили магію та поглянули на нього.
— Бачиш око вітру?
— Так. — Ерік поважно випрямився. — Та істота бачила, тож і я навчився.
— І як ти це зробив?
— Відчув магію. Місця контролю.
— Орале, так навчи мене!
— Ну це. Я буду літати, а ви спробуйте побачити.
Ерік відлетів.
Відчути магію вітру. Ну ми підтримуємо це закляття. Я сконцентрувався на Еріку та спробував відчути цю нитку. Що веде від нього до ока вітру. Відчути, не хапати.
— Ей. Хто відмінив моє закляття?
— Хе-хе. — Засміявся Мігель. — Це був я. Я можу розірвати твій зв'язок.
— Спробуй побачити око вітру. Використай закляття, і потім відчуй моє.
— Так. Давай ще.
Я знову намагався відчути зв'язок. Але тепер використовував око вітру.
Є відчув. Полетів поруч. Око вітру. Так. Нитка перетворюється на клубок. Форма постійно змінюється. Не побачиш, це відчуваєш. Рух вітру обережно. Рух магії постійний. Бачити не очима. Це дивне відчуття.
— Я тебе бачу! — Сказав Мігель. — І тебе Сіан.
Ще один клубок обертався довкола. Він зникав віддаляючись та ставав добре відчутним при наближенні.
Один шар зник, залишивши ледь відчутні залишки магії. Вітер отримав свободу та розлетівся.
— У мене сили закінчились. — Почув голос Еріка.
— У мене теж.
Я полетів до парапета, та облетів нову сім'ю. Сили ще є, але пальці почали німіти. Це мій спосіб, який натренував з Фар Дорхой.