Розділ 4. Дракон Шандона

З небес на землю мене повертає голос Бодаха.
Діти!
Зістрибнув з парапету, схоже, зараз буде ще один урок.
---
Треба зробити ванну. Чотири. Закопані.
Ще й на вулиці. 
Ну добре. Ритуал так ритуал. Треба каміння зібрати. Ми вже все зібрали, що було на поверхні, тепер тільки з землі діставати. На великі витрачається багато сил, легше маленькі дістати. Притулився до землі. О, тут є. Зараз я вас дістану. До мене! Маленькі камінчики.
Зібрав, відніс. Нічого складного.
Бігаю туди-сюди.
В ямах з'являються стінки. Гарно виходить. З різними кольорами.
— Сіан. Зачекай.  
Я стою. Витер руки об світер. Я щось зробив не так?
Ерік тягне велику камінюку.
Тепер треба воду носити. Добре, що колодязь поруч. Ношу по пів відра у руку. Для балансу, незручно одне носити. Чіркаються об ноги дерев'яні відра. Ерік сильніший. Він більші носить. А я з перепочинками. 
---
Тепер більше людей носить воду. Залишився з одним відром.
Там Пука обід приніс. Коли обідати? Дід, там їжа. Подивися. Зараз донесу відро, і запитаю.
Бодах помітив їжу раніше, ніж я доплентався до нього. 
Їмо за столами. Стільці кам'яні, не посунути. Ще й руки болять.
— Мба!
Чіома ложку впустила. 
Сьогодні суп з риби. Та хліб, майже чорний. Сухий він краще, м'який — як пластилін. Колись спробував.
---
Після обіду продовжили носити воду. Моє відро хтось доніс. І довелося тягти нове, аж від колодязя!
---
Нарешті  магія. Руки вже болять від ваших відер.
Знову по черзі, знову в останню. Обговорюємо з Мігелем, що скоро каміння не буде, з цими уроками. Будемо з лісу тягати, через землю. Щоб не виходити. Я близько до паркану не підходив. Треба послухати, може там камінь є. Паркан розбирати не можна.
Бульк!
Що там? Не бачу.
А все нормально.
Можна політати оком вітру, поки черга настане.
Повернувся від штурхання.
— Черга наша. — пояснив Мігель. 
Я підсів до вільної ванни.
— Води не торкайся. — Інструктаж проводить Фанг. — Чаклуй на відстані. Береш частину води та розправляєш її. Потім іншу частину. І так поки не піде пар.
— Розумів.
Сів. Вода. Простягнув руки над ванною.
Частинка, тепер інша. 
— Стій! Бери менші частинки, забагато береш. Розпушуй повільно. Бачиш, бульбашки піднімаються. Їх не повинно бути!
Кивнув. Так, заново. Вода, частинка, розділю надвоє. Потихеньку.
Шипіння. Хрим! Прозвучало, як з-під води.
— Чінгао!
У Мігеля тріснула ванна. 
— О курче! Не так. Треба  повільно. Мігель. Ойєй, я ж казала. Повільно, по частинках. А ти швидко. Камін не витримав ойєй...
Ванна Мігеля мутнішала з кожним "бульк". Так ось чому вони закопані. Щоб ніхто не ошпарився. Зрозумів я.
Фанг, Юкі та Сорін схопили воду та направили в сад. Як анаконда, вода поповзла та зашипіла.
Може, ви так і з колодязя води притащите? Щоб не носити відрами.
— Юкі, заміни Маю. — Почув діда. І давно він тут стоїть?
Я дивлюсь на тріщину. Вона схожа на річку на карті. Цікаво. Ще й з різними кольорами. Темний то гора, світлий - низина.
Знову довелося нести воду. Але нас багато, і з мене одне відро.
Ми все ж дочаклували, другого разу у Мігеля все вийшло. У мене з першого разу. Потім ще черга. Повторив. На третій раз вже не вийшло. Ванна була без льоду. Ледве тепла. І така дісталася по черзі. 
Вечоріє. Ванни накрило тінню.
— Сорін, Мігель. Організуйте купання. Воду нагрівати вмієте....
Щось там про листя, про дівчат. І як я нагрію — сил немає.
Ми пішли у дім. Урок письма.
Є символ людини, схожий на А і символ дому. Розпалили свічки, та вимальовували символи на підлозі. Камінь то пише, то не пише. Якщо намалювати дві людини та дім, буде сім'я.  Якщо два дома — поселення. І при цьому, ці символи мають звук, в слові один окремо — інший. Чому так складно? Коли вони вже накупаються?
Двері відкрилися. Нарешті. Кінець стражданням.
Ну. Дивимося на діда.
— Мігель, ваша черга. 

Коли входять — чисті. Волосся мокре. Обличчя рожеві. Юкі несе свій світер. 
Ми почали виходити. 
— Мігель! — покликав дід. — Біля входу мішок з одягом. Переодягніться, як скупаєтесь.
— Добре!
Повибігали, подалі від письма.
Занурив руку у воду. Тепла. Але я купаюсь в тепліщій.
— Нас п'ятеро! А купалень — чотири!
Порахував. І справді. Хто буде окремо купатися?
Уфф!
Ерік голяка стрибнув у воду.
— Треба розділити. Хто останній купається? 
— У чому проблема? Можна вдвох купатися. — запропонував Вікрам.
— Арі, арі! — закивав Амару.
— Ну тоді, ви вдвох і купаєтесь! — керує Мігель.
Щоб не витрачати більше сил, занурив руки у воду. Частинка, за частинкою. Поспішаю поки сили з'явилися. Бульбашки пройшли між пальців. Висмикнув руку. Гаряче.
— Уфф!
Ерік знову стрибнув. Він хоч воду грів?
Опустив руки, помішав. Можна тепліше, але і так добре. Роздягаюсь та сідаю в воду.
Це моя перша ванна, в цьому світі. Тепер буду часто митися. Мила немає.
На дні, якесь слизьке листя. Нам щось говорили про них. Дістав декілька. Понюхав. Дивний запах, як "атєл". Тільки там голки, а тут листя. Потер руками, щоб краще відчути запах, з запахом з'явилася піна.
Дивне мило.
— Листя намилюється!
Повідомив про своє відкриття.
— Падріно говорив, слухати треба. — пролунало від Мігеля. 
Скупалися. Тепер я пахну травами. Починаю одягатися.
— Сіан! — вигукнув Мігель. — Там новий одяг! Переодягнися.
Вказує на сходи.
Я підняв свій світер. Та пішов до входу.
Там лежала ціла купа якогось одягу. Відклав світер, та почав перебирати. Щоб його вдіти.
Штани без кишеней. Кожане взуття. Якісь полоски тканини. У них тут нема звичайного одягу?
Вікрам одягнувся перший. Але продовжив копирсатися в купі.
Амару до нового одягу, припасував свій помаранчевий пояс.
Мігель вже був у накидці, та чоботах. Тепер шукав штани.
---
Все ж я одягнувся. Світер поклав під хутро.  У тому місці, де спав.
---
Наступного дня, весь старий одяг закидали у ванни. Прали за допомогою магії. А мутну воду  відправляли в сад. Я теж брав участь. Тримав змію, поки інші її направляли. Вона повзла в сад. Та пірнала в землю.
Сорін щось говорила з дідом. 
Тож тепер я знову шукаю камінці.
Дівчата знаходили глину, одні надають форму, інші обпалюють вогнем. Тобто. На глину витрачається мало сил, а після обпалення, вона перетворюється на камінь. І не треба бігати в ліс! Звідки Аіша стільки знає?
Тепер між ваннами - гладенька підлога. З'явилися стіни
Але коли почали робити перегородки, стіни похилилися. Амару все виправив.
Сьогодні занять не було, навіть символи не малювали. 
Одяг висихав на парапеті.
--- 
Минали дні. Уроки, письмо, ігри. Нічого нового.
---
Сидів на парапеті. Сили закінчилися після ока вітру.
Дід стояв з іншого боку. З'явився чоловік в сірому.
— Книги.
— Довго ти. 
— Магії вчать інші маги. Книгами ніхто не користується.
— А кільце?
— Яке?
— Я тобі говорив. Кільце магії світла, світовий шар.
— Можливо раніше стрибнув. В тебе довгі паузи. Не почув. Ще щось?
— Магія темряви. Може принц когось пришле?
— Поговорю. При зустрічі.
Зник. Дід взяв книги, та почав листати.
Буде нова магія!? 
Я побіг розповісти іншим.
---
Через тиждень урок нової магії.
Ми з нетерпінням сиділи за столами. Дід розповідав про "небезпечно", "обережно". Як завжди.
І ось воно. Сяюча куля вилетіла з руки діда.
— Я буду підводити її, до кожного з вас. Спробуйте відчути та створити свою...
Я спробував відчути на відстані, щось було. Окрім вітру. Він ходив від одного до іншого.
Дійшла черга до мене.
— Можна доторкнутися. — Запропонував дід.
Потягнувся руками, порожньо. Лише поколювання пальців. Відчути. Тепле, але не вогонь, легке і не повітря. 
Дід відійшов до наступних. Я намагаюся відтворити. Таке саме.
На друге коло у декого вийшло відтворити шар.
— Показуй іншим, хай спробують відчути.
Підійшла Аіша. Її шар був менший, ніж у діда. Я потягнувся до нього.
— Це як, коли сонце в обличчя світить. 
Пояснює мені.
Та зрозумів я, як його відтворити?
Шар згас, та Аіша пішла до столу. В мене не виходить. Чекаю на діда.
Я відчуваю, але як нею керувати?
Ну, це не останній урок. Ще навчусь.
Після уроку ми оточили тих, хто зміг. Амару, Айша, Фанг. Кожен пояснює по-своєму, але все одно, нічого не зрозуміло. Створити шар, не можуть. Бо сил нема схопитися.
---
Наступного дня, вони викликали сяючий шар, ненадовго. Ми намагалися зробити собі. Відчути, з'єднати.
У Вікрама був спалах. Знову сильно зжав.
---
Нарешті навчився. Нічого складного. Тепер вночі — світло. Не страшно ходити в туалет.
---
Коли купаємось, створюємо кожен собі. Якщо використати більше сили, шар починає гріти. Як сонце. Потім тускнішає, наче розряджається батарейка в ліхтарі.
---
Стає холодніше. Навіть у день.  З'явився теплий одяг. 
Дід навчив користуватися смужками тканини. Перематуєш ноги, щоб не натирало взуття.
---
У купалень з'явився дах. Ми обігрівали вогнем та світлом. В середині густа пара, наче заходиш у теплу хмару.
---
Після обіду прибирали в дворі, магія повітря і все листя в одній купі.
Підняв купу листя в повітря, щоб відправити в ліс. Маленьке торнадо. Хм. Я можу зробити щось, сформувати тварину. Притягую листя разом, роблю крила. Так це ж — дракон. Дракон Шандона! Тільки з листя. Самайн! Запустив вогняні кулі, вони розсипалися іскрами — салют!
— Слан ле раурта ан таурі! — само спливло в голові. Стало радісно. Сам собі свято зробив. Хоч і не знаю якого числа, і яке число зараз. Але опале листя та дракон...
До мене приєдналися інші. Ми танцювали, кричали, сміялися. Запускали вогняні та сяючі кулі.
Юкі та Фанг запускають сяючі шари, що повільно літали поруч з драконом.
— Фальче го джі ан Гєру!
— Віва ель діа де лос муертос! — викрикував Мігель.
— Халяля! Каусачун Айлю! — Амару.
— Патакха пход дія! —  Вікрам.
Сили закінчилися, і дракон розсипався золотим дощем на наші голови. Ми продовжували танцювати, кричати.
Вечір провели за розмовами, кожен розповідав про свої традиції. Прикрасили будинок. Розмалювали стіни. З Мігелем разом робили офрендас. Залишив шматочок хліба для мертвих.
— Фомос фамілья! Тепер ми родина!